Один-єдиний (фільм, 1978)

«Оди́н-єди́ний» (англ. The One and Only) — американська романтична кінокомедія 1978 року; режисерська робота Карла Райнера.

Один-єдиний
англ. The One and Only
Жанр	романтична комедія
Режисер	Карл Райнер
Продюсер	Девід В. Пікер[en]
Сценарист	Стів Гордон[en]
У головних ролях	Генрі Вінклер[en], Кім Дарбі[en], Джин Сакс[en]
Оператор	Віктор Дж. Кемпер[en]
Композитор	Патрік Вільямс[en]
Кінокомпанія	First Artists
Дистриб'ютор	Paramount Pictures
Тривалість	97 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Дата виходу	3 лютого 1978
Касові збори	$16 928 137 (США)
IMDb	ID 0078034
Рейтинг	5,8/10 (IMDb)

Сюжет

Дія фільму відбувається 1951 року. Енді Шмідт (Генрі Вінклер^[en]) навчається на останньому курсі в коледжі та бере все від життя легко із зухвалою посмішкою на губах. Він примудряється завоювати серце однокурсниці Мері Кроуфорд (Кім Дарбі^[en]), хоча вона вже була заручена з іншим. Але отримати роботу після закінчення коледжу виявляється набагато складніше, ніж він очікував. Енді неодмінно бажає стати відомим і пізнаваним усіма. Але більшість режисерів, до яких він приходить на проби, ображаються на його вільні інтерпретації своїх ролей. Зневірившись, Енді намагається знайти себе в боротьбі. Щоб уникнути ударів він робить постановочні бої і, випадково, винаходить шоу-реслінг.

Факти

Сайт «Internet Movie Database» наводить факти, які можуть бути цікавими та надати додаткове уявлення про фільм^[1]:

• Актор Генрі Вінклер вперше дізнався про сценарій цього фільму, коли зіткнувся з актором Дастіном Гоффманом у дверях будівлі в Нью-Йорку. Гоффман нашвидкуруч розповів про деякі сценарії, правами на які він володів, а приблизно через рік по тому Вінклер отримав копію сценарію цього фільму.
• Перший реслінг-поєдинок Енді Шмідта був оголошений як «Герой війни Сміт проти Індіанця Джо» (англ. «War Hero Smith versus Indian Joe»).
• Реслінг-персонаж, якого створив Енді Шмідт на бійцівському рингу, постав в образі балетно-костюмованого блондина з гаремом дівчат та отримав ім'я «Коханець» (англ. «The Lover»). Цей персонаж і фільм базуються на історії кар'єри гламурного реслера Джорджа Реймонда Вагнера^[en] на ім'я «Чудовий Джордж» (англ. Gorgeous George). Фільм створили і випустили на екрани через близько п'ятнадцять років після смерті відомого реслера.
• У фільмі брав участь Родді Пайпер, як «Морпіх Джо Бреді» (англ. «Leatherneck Joe Brady»). Однак він не був вказаний у титрах (англ. uncredited). Для Пайпера це був дебют у кіноіндустрії та телебаченні.

Саундтреки

Зовнішні відеофайли
	1. Kacey Cisyk «The One And Only» // YouTube, Original sound track (OST).

Головною музичною темою фільму є однойменна пісня у виконанні Квітки Цісик (музика — Патрік Вільямс^[en]; слова — Алан Бергман^[en] і Мерилін Бергман^[en]). Також були використані твори^[2]:

• американська популярна пісня «My Mammy»^[en] (музика — Волтер Дональдсон^[en]; слова — Джо Янг^[en] і Сем М. Льюїс^[en]);
• популярна пісня «Getting to Know You»^[en] з мюзикла 1951 року «Король і я»^[en] (автор — Оскар Хаммерстайн II^[en]; музика — Річард Чарльз Роджерс).

Критика

Американський кінокритик Вінсент Кенбі з «Нью-Йорк Таймс» не вподобав фільм, хоча він оцінив ранні роботи Райнера^[3]:

…солодкувата комедія, але фатально бракує присутності когось на зразок великого Джорджа Бернса^[en].
Варіювання образів Вінклером між несміливим і кмітливим таке одноманітне й аніскільки не розташовує до себе, як випадкові косі погляди Вільшеза^[en].

Оригінальний текст (англ.)

…schmaltzy comedy, but fatally lacking the presence of someone like the great George Burns.
Mr. Winkler's performance alternates between the coy and the cute, which is monotonous and never as endearing as Mr. Villechaize's random leers.

Інший американський критик Роджер Еберт дав фільму 2½ з 4 зірок^[4]:

Це приємне кіно, воно має деякі дійсно кумедні моменти, багато в чому воно зобов'язане вродженому шарму Кім Дарбі, і це доводить, що молодий Генрі Вінклер може пройти довгий шлях. Він так самозабутньо поринає в свої ролі, насправді, що бувають моменти, коли ми майже перевантажені ним.

Оригінальний текст (англ.)

It's a pleasant movie, it has some genuinely funny moments it owes a lot to Kim Darby's innate charm, and it proves that a little Henry Winkler can go a long way. He throws himself so selflessly into his role, indeed, that there are times when we’re almost overwhelmed by him.

Примітки

1. The One and Only (1978): Trivia // Internet Movie Database (англ.)
2. The One and Only (1978): Soundtracks // Internet Movie Database (англ.)
3. The One and Only (1978) // «The New York Times», 3 February 1978 (англ.)
4. The One and Only // RogerEbert.com, 7 February 1978 [Архівовано 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

• The One and Only на сайті IMDb (англ.)
• The One and Only на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• The One and Only на сайті AllMovie (англ.)