Зміст (апарат видання)
перелік розділів, частин чи оповідань книги, збірки, рукопису тощо із вказівкою сторінок, де вони вміщені. З Вікіпедії, вільної енциклопедії
перелік розділів, частин чи оповідань книги, збірки, рукопису тощо із вказівкою сторінок, де вони вміщені. З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Зміст[1][2] або о́глав[3][2] — перелік рубрик книжки (розділів, частин чи оповідань збірки тощо) із вказівкою сторінок, де вони розташовані; частина довідково-пошукового апарату видання.
Протягом тривалого часу в українському книговиданні термін «зміст» позначав рубрики в усіх видах видань. «Оглав» же вважався архаїчним синонімом.[3] Проте нині подекуди сталася диференціація за російським зразком[4]: у моновиданнях почали використовувати термін «оглав»[5], а «зміст» — у виданнях, що містять кілька творів (у збірниках, антологіях, журналах).[6]
У першій половині XX століття пурист Агатангел Кримський намагався замінити «зміст» неологізмом «де що є», зокрема використовував його у публікаціях ВУАН, однак термін не прижився.[7]
Зміст зустрічається в кожному виданні, що складається з окремих частин, розділів, оповідань і має систему заголовків (рубрикацій). Зміст відображає загальну побудову та характер системи заголовків видання (повної або трохи скороченої). За допомогою змісту читач може швидко ознайомитися із складом видання, а також знайти потрібну йому частину тексту.
Зміст може розміщуватися в кінці або на початку видання.
У наукових, довідкових і навчальних виданнях зміст майже завжди розміщують на початку, оскільки він є довідковим елементом, котрим читач користується не тільки в момент ознайомлення з виданням, але й протягом усієї роботи з ним. Зазвичай зміст розміщують одразу після звороту титулу. При складній рубрикації (переважно в наукових та довідникових виданнях великого обсягу) відповідні частини рубрик змісту іноді додатково виносять на шмуцтитули або їхні звороти.
У дитячій і художній літературі зміст (оглав) найчастіше розміщують у кінці видання, оскільки значущість покажчиків для читача такої літератури здебільшого невелика.
В окремих випадках для швидкого ознайомлення читача зі складом видання найбільш значущі частини змісту виносять на зовнішні елементи видання (суперобкладинку, обкладинку, їхні клапани) або вносять до титулу. Однак при цьому залишається повний зміст, який розміщують на початку або в кінці видання.
У брошурах місце заверстування змісту часто визначають зручним для друку аркушем. У них зміст може розміщуватися, наприклад, на звороті титулу.
При побудові тексту змісту з максимальною наочністю визначають супідрядність рубрик видання.
Для виділення рубрик можуть застосовуватися різні накреслення шрифту (напівжирні, великі, курсивні) і навіть інша гарнітура. При складній системі рубрикації поряд із шрифтовими виділеннями використовують композиційні способи: різні втяжки, відбивки тощо.
Найтрадиційнішим способом оформлення змісту є розташування переліку рубрик ліворуч, а праворуч окремою колонкою — нумерації сторінок. Рубрики пов'язуються з колонкою цифр за допомогою крапок, дефісів або ліній.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
