Облога Єрусалима (636–637)

Обло́га Єрусали́ма 636—637 років — облога візантійського Єрусалима військами Арабського халіфату протягом листопада 636 — квітня 637 року. Епізод мусульманського завоювання Леванту (634—638), арабо-візантійських воєн і загального християно-мусульманського протистояння. Арабськими військами командували полководці Абу Убайда і Халід, які за наказом халіфа Умара здійснювали завоювання візантійських земель в Палестині. Обороною Єрусалима керував єрусалимський патріарх Софроній. Подробиці облоги не задокументовані. Після 6 місяців облоги патріарх погодився здати Єрусалим і сплатити данину за умови укладання особистої угоди із халіфом. Умар здійснив подорож до Єрусалима і особисто прийняв капітуляцію патріарха. Візантія назавжди втратила місто. Єрусалим лишався під контролем мусульман до Першого хрестового походу.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Облога Єрусалима.

Облога Єрусалима 636–637 років
Мусульманське завоювання Леванту
Умар приймає капітуляцію міста Умар приймає капітуляцію міста
Дата: листопад 636 — квітень 637 Місце: Єрусалим, Візантія Результат: перемога халіфату Територіальні зміни: Єрусалим приєднано до Халіфату
Сторони
Візантія	Халіфат
Командувачі
Софроній	Умар Абу Убайда Халід
Військові сили
невідомо	бл. 20,000
Втрати
невідомо	невідомо

Перебіг

Після вирішальної перемоги над Візантійською імперією в битві при Ярмуці кількома місяцями раніше халіф Омар завойовує Єрусалим та за проханням Єрусалимського патріарха входить до міста пішки у білому паломницькому одязі. Після входу у місто війська Омара розчищають Храмову гору та закладають перший дім молитви на місці теперішньої мечеті аль-Акса^[1].

Патріарх Софроній та Омар уклали Пакт Омара, який гарантував свободу віросповідання для немусульман.

За ісламського правління, вперше з римської епохи, євреям знову дозволили жити та сповідувати свою релігію в Єрусалимі^[2]. Омар також призначив єврея комендантом міста та запросив сімдесят єврейських сімей та провідника єврейської громади з Тиверії до Єрусалима ^[3].

В мусульманській історіографії немає одностайності, щодо дати падіння Єрусалима. Табарі зазначає, що місто пало 636 року, аль-Баладхурі — 638^[4], Агха І Акрам — 636—637.

Примітки

1. S. S. Montefiore. Jerusalem. Die Biographie. cт. 264. Fischer. F. am Main. ISBN 978-3-596-17631-1.(нім.)
2. Leslie J. Hoppe (2000). The Holy City: Jerusalem in the Theology of the Old Testament. Liturgical Press. ISBN 978-0-8146-5081-3.
3. S. S. Montefiore. Jerusalem. Die Biographie. cт. 265. Fischer. F. am Main. ISBN 978-3-596-17631-1.(нім.)
4. Futuh II.XI or p. 139; p. 214 in Hitti translation

Бібліографія

• Akram, A. The Sword of Allah: Khalid bin al-Waleed – His Life and Campaigns. Oxford, United Kingdom: Oxford University Press, 2004.
• Benvenisti, M. City of Stone: The Hidden History of Jerusalem. Berkeley and Los Angeles, California: University of California Press, 1998.
• Elad, A. Medieval Jerusalem and Islamic Worship: Holy Places, Ceremonies, Pilgrimage. Leiden, The Netherlands and New York, New York: Brill Publishers, 1999.
• Gibbon, E. The History of the Decline and Fall of the Roman Empire, Volume 6. J. D. Morris Publishers, 1862.
• Lewis, B. The Arabs in History. Oxford, United Kingdom: Oxford University Press, 2002.
• Nicolle, D. Yarmuk 636 A.D.: The Muslim Conquest of Syria. Oxford, United Kingdom: Osprey Publishing Limited, 1994.
• Runciman, S. A History of the Crusades - Volume 1: The First Crusade and the Foundation of the Kingdom of Jerusalem. Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press, 1987.
• The History of Jerusalem: The Early Muslim Period (638-1099). ed. by J. Prawer, H. Ben-Shammai. NYU Press, 1996.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Облога Єрусалима (636–637)