Обелюс
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
О́белюс, обел (лат. obelus, від грец. ὀβελός) — символ, що зовні нагадує об'єднання знаків мінуса та двокрапки.
![]() | Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. |
Був введений давньогрецьким філологом, олександрійським бібліотекарем Зенодотом Ефеським для позначення сумнівності слова або твердження. Символ міг виглядати або як звичайна горизонтальна риска, або як та ж риска, але з додаванням точок по одній зверху та знизу. Ставився на полях навпроти тих частин тексту, які викликали сумніви, в ході перевірки рукописів, що надходили в бібліотеку.
В 1659 році німецький математик Йоганн Ран у своїй роботі Teutsche Algebra застосував обелюс для позначення ділення. Деякі автори використовували цей символ як знак віднімання, що стало нормою в ряді країн Європи (наприклад, в Норвегії та Данії). У польській друкарській традиції обелюс використовувався для позначення діапазонів, наприклад, запис 3 ÷ 7 еквівалентний твердженню «від трьох до семи».
В англомовних країнах, а також на клавішах мікрокалькуляторів, обелюс використовується як знак ділення. У мові TeX кодується поєднанням: \div
.
Посилання
- Обел // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 356. — ISBN 978-966-439-921-7.
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.