Нікколо II д'Есте

Нікколо II д'Есте (італ. Niccolò II d'Este; 17 травня 1338 — 26 березня 1388) — маркіз Феррари у 1361—1388 роках. Першим з представників династії став займатися меценатством.

Нікколо II д'Есте
Народився	17 травня 1338(1338-05-17) Феррара, Феррарське герцогство
Помер	26 березня 1388(1388-03-26) (49 років) або 1388 Феррара, Феррарське герцогство
Діяльність	аристократ
Рід	Естенський дім
Батько	Obizzo III d'Este, Marquis of Ferrarad[1]
Мати	Lippa Ariostid[1]
Брати, сестри	Alda d'Ested, Alberto d'Ested, Aldobrandino III d'Este, Marquis of Ferrarad і Ugo d'Ested
У шлюбі з	Verde della Scalad
Діти	Taddea d'Ested
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з династії Есте. Другий син Обіццо III, маркіза Феррари, сеньйора Парими, та Ліппи делла Аріості. Народився 1338 року в Феррарі. 1361 року після смерті старшого брата Альбрандіно III успадкував владу над Феррарою і Моденою. Невдовзі вступив до союзу з Падуєю, Вероною та Мантуєю, який організував Папський престол, спрямований проти Бернабо Вісконті, сеньйора Мілана. 1362 року пошлюбив Верде делла Скала, дочку Мастіно II делла Скала з Верони. 1363 року разом з іншими союзниками замирився з Вісконті.

На зустрічі у Вітербо 1367 року він забезпечив захист папи римського Урбана V, після того, як попередньо поїхав до Авіньйону, щоб запросити папу повернутися до Риму. Потім місто Реджо було відібрано у Фелтріно Гонзаґо і продано Бернабо Вісконті. Фаенца, яку він купив незадовго до цього, перейла до Асторре І Манфреді. В результаті йому вдалося зміцнити союзи з Папським престолом і Міланом.

Під час його правління Феррара почала набувати великої репутації і стала ставати чудовим містом. Маркіз допомагав прикрашати різні пам'ятники міста, наприклад, монастир Сан-Гульельмо. Для здійснення будівельних робіт взяв в Франческо I Гонзаґо, сеньйора Мантуї, взяв 25 тис. дукатів. Щедрий і зацікавлений культурою, Нікколо II приймав у Феррарі, принаймні, протягом 10 років Бенвенуто да Імола, вів дружбу з Петраркою.

1385 року відбулося потужне повстання містян Феррари, спрямоване проти підвищених податків. Під час придушення повстання загинув радник Нікколо II — Томазо да Тортоне. Переляканий цими подіями маркіз Феррари наказав спорудити масивний замок Кастелло Естенсе, зведення якого доручив архітектору Бартоліно да Новаро. Помер 1388 року. Йому спадкував брат Альберто.

Родина

Дружина — Верде, донька Мастіно II делла Скала, сеньйора Верони

Діти:

• Таддеа (1365—1404), дружина Франческо II да Каррара, сеньйора Падуї

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage

   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

Джерела

• Graziano Gruppioni, LA NOSTRA STORIA Storie di storia ferrarese, in Documenti per la storia di Ferrara 2, Ferrara, 2G Editrice, 2010, ISBN 978-88-89248-19-5.
• Luciano Chiappini, Gli estensi. Storia di mille anni, Ferrara, Corbo Editore, 2001, ISBN 9788882690298.