Loading AI tools
Російський радянський літературний часопис З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Новый мир» (укр. Новий світ) — російський і радянський літературний журнал, один з найстаріших сучасної Росії щомісячних літературно-художніх і громадсько-політичних часописів.
Країна видання | Росія[1] і СРСР | |||
---|---|---|---|---|
Тематика | літературний журнал | |||
Мова | російська[1] | |||
Адреса редакції | 127006, Москва, Малый Путинковский переулок, д. 1/2 | |||
Редактор | Andrey Vasilevskyd | |||
Засновано | 1925 | |||
ISSN-L | 0130-7673 | |||
ISSN | 0130-7673 (друковане видання) | |||
| ||||
magazines.russ.ru/novyi_mi/ |
Ідея створення журналу належала тодішньому головному редактору «Известий» Юрію Стеклову (Нахамкісу), який запропонував створити на базі видавництва «Известия» щомісячний літературно-художній і громадсько-політичний журнал, що й було здійснено. Журнал почав виходити в 1925 році.
Перший рік щомісячником керували нарком освіти Анатолій Луначарський, який залишався членом редколегії до 1931 року, і Юрій Стєклов.
У 1926 році керівництво журналом було доручено критику В'ячеславу Полонському, який перетворив нове видання в центральний літературний журнал того часу. Полонський керував журналом до 1931 року і вже на початку 1930-х «Новый мир» був визнаний громадськістю головним, основним журналом тодішньої російської радянської літератури.
Після Другої світової війни головним редактором став відомий письменник Костянтин Симонов, який очолював журнал з 1946 до 1950 року, в 1950 році його змінив Олександр Твардовський. Це перше перебування Твардовського на посаді головного редактора було недовгим. У 1954 році він був відсторонений від керівництва, але в 1958 році знову став головним редактором і в історії журналу почався період, нерозривно пов'язаний з його ім'ям. Завдяки Твардовському на сторінках журналу змогла з'явитися невелика повість «Один день Івана Денисовича» рязанського вчителя Олександра Солженіцина, що стала віхою не тільки в літературному, а й політичного життя країни. У 1970 році Твардовський був усунений з поста головного редактора, і незабаром помер.
Після смерті Твардовського до 1986 року «Новый мир» очолювали спочатку Віктор Косолапов, потім Сергій Наровчатов та Володимир Карпов. За заслуги в розвитку радянської літератури журнал нагороджений в 1975 році орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1986 році журнал вперше очолив безпартійний письменник — прозаїк Сергій Залигін, при якому тираж журналу піднявся на рекордну висоту в два мільйони сімсот тисяч примірників. Успіх журналу був пов'язаний з публікацією багатьох раніше заборонених в СРСР книг, таких як «Доктор Живаго» Бориса Пастернака, «Котлован» Андрія Платонова, але особливо — творів Олександра Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ», «В колі першому», «Раковий корпус».
Найгучнішими публікаціями журналу за всю його історію були: «Чорна людина» Сергія Єсеніна (1925); «Не хлібом єдиним» Володимира Дудінцева (1956), «Один день Івана Денисовича» Олександра Солженіцина (1962); «Плаха» Чингіза Айтматова (1986); «Аванси і борги» Миколи Шмельова (1987); «Котлован» Андрія Платонова (1987), «Доктор Живаго» Бориса Пастернака (1988); «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіцина (1989); «Сонечка» Людмили Улицької (1993); «Кавказький полонений» Володимира Маканіна (1995); «Свобода» Михайла Бутова (1999) та багато інших.
У 1947—1990 роках журнал був органом Спілки письменників СРСР. Але з 1991 року, завдяки новим законодавством про засоби масової інформації, журнал «Новый мир» став справді незалежним виданням, не пов'язаним безпосередньо з жодною з творчих спілок або громадських організацій.
З розвитком перебудови статут редакції змінився, і в якийсь момент Залигін був вже добровільно обраний редакцією головним редактором. Але в 1998 році п'ятирічний термін, на який його обрали, закінчився і Сергій Павлович балотуватися відмовився.
У 1998 році головним редактором журналу був обраний літературний критик Андрій Василевський.
Сьогодні як всі «товсті» журнали, «Новый мир» змушений виживати у ринковій ситуації. Неможливість існування без спонсорської підтримки, нездатність більшості потенційних читачів купувати порівняно дорогий журнал, неминуче падіння суспільного інтересу — все це змусило до зміни редакційної політики.
Якщо раніше основу журналу становили романи, що публікувалися з продовженням з номера в номер, то сьогодні журнал переорієнтувався на «малі» форми — невелика повість, цикл оповідань.
Нинішній тираж журналу коливається навколо числа близько 7 тисяч.
Станом на 2010 «Новый мир» виходить на 256 сторінках. Крім новинок прози та поезії, журнал пропонує традиційні рубрики «Зі спадщини», «Філософія. Історія. Політика», «Далеке близьке», «Пори і звички», «Щоденник письменника», «Світ мистецтва», «Бесіди», «Літературна критика» (з підрубриками «Боротьба за стиль» і «По ходу тексту»), «Рецензії. Огляди», «Бібліографія», «Зарубіжна книга про Росію» та інше.
Редакція журналу щорічно вручає поетичну премію «Anthologia», установлену в лютому 2004 року у вигляді почесних дипломів, що відзначають досягнення сучасної російської поезії.
Головним редактором є Андрій Василевський. Відповідальний секретар прозаїк Михайло Бутов. Руслан Кірєєв керує відділом прози. Відділ поезії очолює Олег Чухонцев, відділ критики — Ірина Роднянська, історико-архівний відділ — Олександр Носов. Позаштатними членами редколегії (а нині Громадської ради) є Сергій Аверинцев, Віктор Астаф'єв, Андрій Бітов, Сергій Бочаров, Данило Гранін, Борис Єкимов, Фазіль Іскандер, Олександр Кушнер, Дмитро Лихачов та інші поважні письменники.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.