Никоненко Сергій Григорович

Сергі́й Григо́рович Никоне́нко (21 грудня 1962(19621221) — 18 січня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Никоненко Сергій Григорович
Солдат
Загальна інформація
Народження	21 грудня 1962(1962-12-21) Миргород
Смерть	18 січня 2015(2015-01-18) (52 роки) Трьохізбенка
Поховання	Миргород
Громадянство	Україна
Псевдо	«Косічка», «Сєдой»
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна в Афганістані (1979—1989) Війна на сході України Бої за Бахмутку
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Никоненко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Никоненко Сергій.

Життєпис

Учасник війни в Афганістані. Здобув дві вищі освіти. Працював у нафтогеологорозвідувальних експедиціях глибокого буріння — Полтавська область, крайня північ Росії.

З перших днів бойових дій на сході України брав активну участь в організації блокпостів на під'їздах до Миргорода. Один із перших волонтерів руху допомоги армії.

Від 3 червня 2014-го — доброволець, командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Терористи оцінювали його життя в 450 тисяч доларів.

Загинув 18 січня 2015-го внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка. Після 3-ї години ночі кілька снарядів поцілили в приміщення сільської школи, 2 корпуси зруйновані повністю, 1 частково. Сергій прикрив собою комплекти набоїв, цим вберіг не одне життя. Зазнав важких поранень, помер в лікарні міста Щастя.

Похований в Миргороді 21 січня 2015-го з військовими почестями, у місті оголошено жалобу.

Донька Сергія Ярослава також зайнялася волонтерством. Загинула 15 жовтня 2019 року як солдат 101-ї бригади від кулі снайпера.^[1][2] За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджена орденом «За мужність» III cт. (5 листопада 2019, посмертно).^[3]

Нагороди та вшанування

• Орден «За мужність» III ступеня (14 березня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.^[4]
• Почесний громадянин міста Миргорода (17 березня 2017, посмертно)
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 січня^[5][6].

Примітки

1. Від снайперських куль загинули два воїни ЗСУ, серед них – солдат Ярослава Никоненко. Новинарня (укр.). 15 жовтня 2019. Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
2. Цензор.НЕТ. Український воїн Ярослава Никоненко загинула 15 жовтня в зоні ООС. ФОТО. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
3. Указ Президента України від 5 листопада 2019 року № 804/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
4. Указ Президента України від 14 березня року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
5. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
6.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 січня на YouTube

Посилання

• Никоненко Сергій Григорович [Архівовано 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Сергій Никоненко^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Никоненко Сергій Григорович (Позивний «Косічка») [Архівовано 9 липня 2017 у Wayback Machine.]