Никоненко Сергій Григорович

Сергі́й Григо́рович Никоне́нко (21 грудня 1962(19621221) — 18 січня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Никоненко Сергій Григорович
Солдат
Загальна інформація
Народження	21 грудня 1962(1962-12-21) Миргород
Смерть	18 січня 2015(2015-01-18) (52 роки) Трьохізбенка
Поховання	Миргород
Псевдо	«Косічка», «Сєдой»
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна в Афганістані (1979—1989) Війна на сході України Бої за Бахмутку
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Никоненко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Никоненко Сергій.

Життєпис

Учасник війни в Афганістані. Здобув дві вищі освіти. Працював у нафтогеологорозвідувальних експедиціях глибокого буріння — Полтавська область, крайня північ Росії.

З перших днів бойових дій на сході України брав активну участь в організації блокпостів на під'їздах до Миргорода. Один із перших волонтерів руху допомоги армії.

Від 3 червня 2014-го — доброволець, командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Терористи оцінювали його життя в 450 тисяч доларів.

Загинув 18 січня 2015-го внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка. Після 3-ї години ночі кілька снарядів поцілили в приміщення сільської школи, 2 корпуси зруйновані повністю, 1 частково. Сергій прикрив собою комплекти набоїв, цим вберіг не одне життя. Зазнав важких поранень, помер в лікарні міста Щастя.

Похований в Миргороді 21 січня 2015-го з військовими почестями, у місті оголошено жалобу.

Донька Сергія Ярослава також зайнялася волонтерством. Загинула 15 жовтня 2019 року як солдат 101-ї бригади від кулі снайпера.^[1][2] За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджена орденом «За мужність» III cт. (5 листопада 2019, посмертно).^[3]

Нагороди та вшанування

• Орден «За мужність» III ступеня (14 березня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.^[4]
• Почесний громадянин міста Миргорода (17 березня 2017, посмертно)
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 січня^[5][6].