Неоекспресіонізм

Неоекспресіоні́зм — напрямок у сучасному мистецтві, що виник у європейських країнах в кінці 1970-их років як реакція на концептуальне і мінімалістське мистецтво, як прояв постмодернізму. Неоекспресіоністи повернули в мистецтво образність,

Василь Рябченко. «Жінка-змія», 140 х 160 см, полотно, олія, 1988

фігуративність, живу і емоційну манеру, нерідко сповнену нервової напруги, яскраві та насичені кольори. Продовжує основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення, напругу емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини. Незрідка ототожнюється з трансавангардом, Новою хвилею. ^[1]

Неоекспресіоністи

• Френк Ауербах
• Георг Базеліц
• Жан-Мішель Баскія
• Вудон Баклицький
• Олег Голосій
• Олена Голуб
• Йорг Іммендорф
• Ансельм Кіфер
• Франческо Клементе
• Леон Коссоф
• Маркус Люперц
• Лариса Піша
• Олександра Прахова
• Василь Рябченко
• Микола Трегуб
• Джуліан Шнабель

Див. також

• Портал «Мистецтво»

• Експресіонізм у кіно
• Експресіонізм у музиці
• Експресіонізм (головні представники)

Примітки

1. Леся Смирна. Століття нонконформізму українському візуальному мистецтві // К.: «Фенікс», 2017, ст.454. ISBN 978-966-131-499-2

Література

• Вишеславський Г., Сидор-Гібелинда О. Термінологія сучасного мистецтва.// Paris-Kyiv, Terra Incognita,2010, — С.264-371. ISBN 978-966-96839-2-2