Дорогоцінне каміння

Дорогоці́нне (кошто́вне) камі́ння (англ. gemstones, precious stones; нім. Edelsteine) — природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Thumb — Шестипроменеве сузір'я в кабошоні з зоряного сапфіру.

Загальна характеристика

Коштовне каміння, самоцвіти — різні за складом і будовою мінерали, переважно кристали, з особливими властивостями: гарно забарвлені, з яскравим блиском, високою прозорістю, сильним променезаломлюванням, значною твердістю тощо. Їх широко використовують для виробництва ювелірних виробів, у буровій техніці, оптиці збирають в колекціях, використовують як банківські активи.

До дорогоцінного каміння належать як природні, так і штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Використовують у ювелірній справі, тощо. До коштовного каміння відносять і такі мінеральні тіла органічного походження як перли, бурштин.

У 1902 році французький хімік Огюст Вернейль вперше отримав і почав поставляти на світовий ринок синтетичні рубіни, а трохи пізніше синтетичні сапфіри і синтетичну шпінель. Поява великої кількості синтетичних каменів не знизило, а, навпаки, підвищило значення і вартість натуральних, природних самоцвітів. Менш рідкісні мінерали часто називають напівкоштовними. Вивченням дорогоцінних каменів як мінералів і пошуками способів їх точного розпізнавання від синтетичних підробок займається розділ мінералогії, званий гемологія.

Історія

Археологічні розкопки, проведені на вельми багатих самоцвітами територіях Індії та М'янми, свідчать, що давнє населення прикрашало себе, свою зброю та начиння вже у VIII—VI тис. до Р. Х. (використовували здебільшого місцеві халцедони, агати, нефрити, які легко виявити й добути).

Самоцвіти згадуються в одному з найдавніших літературних творів людства «Епосі про Гільгамеша», створеному в Давньому Шумері у XXII ст. до Р. Х. Окремі відомості про мінерали можна знайти в індійських «Ведах» (XI — Х ст. до Р. Х.). Найдавніші погляди китайських мислителів на коштовні камені викладені в трактаті «Сан-Хей-Дін» («Давні розповіді про гори та людей»), який описує 17 мінералів і датований серединою I тис. до Р. Х. Найвагомішими працями античного світу в галузі мінералогії слід вважати трактат Теофраста «Про камені» (IV ст. до Р. Х.) і енциклопедичний труд Плінія «Природнича історія» (77 р. нашої ери), в який зокрема входить том «Природнича історія копалин». В індуїстських книгах «Гарудапурана» й «Агастімата» (раннє середньовіччя) міститься вчення напівлегендарного ченця Агастьї про дорогоцінні камені.

Розвиток релігійних уявлень сприяв відношенню до рідкісних каменів, як до магічних супутників богів. Зображення єгипетської богині Хатхор поєднували з бірюзою та малахітом. Бога Вішну зображували в Індії з яскравим рубіном на грудях. Третє око Шиви в храмових статуях іноді оздоблювали дорогоцінним алмазом. За розповіддю Геродота, храм Геракла в Тирі прикрашав стовп, виточений з валуна зеленого берилу. Смарагди оточували богиню Фуру в храмах доколумбової Америки. Богам щедро жертвували їх улюблені камені.

Численні згадки самоцвітів у Біблії (середина II тис. до Р. Х.) свідчать про використання їх в культових обрядах і в широкому вжитку (загалом у Біблії згадується 31 дорогоцінний камінь). Так, наперсник (нагрудна чотирикутна пектораль) першого первосвященика Аарона містив 12 дорогоцінних каменів. Сам Бог наказав як створити наперсник: «І понасаджуєш на йому оправлене каміння, чотири ряди каміння; один ряд: сард, топаз і смарагд, ряд перший; а другий ряд: гранат, сапфір і діамант; а ряд третій: опал, агат і аметист; а четвертий ряд: хризоліт і онікс і яспіс; оправлені в золото будуть вони в своїх кубельцях. І будуть камені по іменам синів Ізраїлевих, дванадцять по іменам їх; вирізані як печатка, кожен із ім'ям своїм буде, по дванадцяти колінах» (Друга книга Мойсея, 28: 17–21).

Однією з перших книг слов'янського світу, де зустрічаються свідоцтва про коштовні камені, є «Ізборник Святослава» (XI ст.).

Категорії дорогоцінних каменів

За особливостями застосування і відносно вартості розрізняють дорогоцінні камені:

І порядку — рубін, смарагд, алмаз, сапфір синій, олександрит.

II порядку — демантоїд, евклаз, благородний жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий (в деяких країнах — зелений, помаранчевий і фіолетовий), опал благородний чорний, шпінель благородна;

III порядку — аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворит, циркон, шпінель;

IV порядку — адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, герсоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, гірський кришталь, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин, берил жовтий, зелений і рожевий

Напівкоштовне каміння

Докладніше: Виробне каміння

Напівкоштовне (ювелірно-виробне) каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Розрізняють ювелірно-виробні камені:

І порядку — бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, гауліт, хризокола, цоїзит, чароїт; тигрове та котяче око.
ІІ порядку — агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам'яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма.

До напівкоштовного каміння І порядку відносять також органомінеральні утворення — перли.

Цінність

Ювелірні камені застосовуються у виробах, що дорого коштують в оправі з благородних металів. Світові роздрібні ціни на ограновані ювелірні камені найвищої якості коливаються від 25 тис. (І порядок) до 5–50 (IV порядок) амер. дол. за 1 карат.

Застосування

Застосування дорогоцінних каменів: 1) печатки, персні з печатками; 2) предмети релігії та культу; 3) магія і медицина; 4) династичні регалії; 5) прикраси; 6) колекції; 7) використання в техніці (зокрема, в долотах при бурінні); 8) мінерали — еквівалент валюти.

Сировинні ресурси країн

Сировинні ресурси коштовних каменів розосередилися по багатьох країнах світу. Основні постачальниками коштовних каменів на світовий ринок є:

У Європі

Чехія (піроп)

В Азії

РФ (бурштин, топаз, алмаз, лазурит, нефрит),
Афганістан (лазурит, кунцит),
М'янма (рубін, жадеїт),
Індія (сапфір, смарагд, альмандин, агат),
Іран (бірюза),
Китай (бірюза, нефрит),
Пакистан (рубін),
Таїланд (сапфір, циркон, рубін),
Шрі-Ланка (сапфір, рубін, александрит, циркон, шпінель, ґросуляр, місячний камінь);

В Австралії (сапфір, благородні опал, хризопраз, нефрит, родоніт);

В Африці

Ангола (алмаз),
Ботсвана (алмаз),
Гана (алмаз),
Конго (алмаз, малахіт),
Замбія (смарагд, аметист),
Зімбабве (смарагд, аметист),
Кенія (рубін, ґросуляр),
Мадагаскар (берил, турмалін, циркон, кунцит),
Мозамбік (турмалін, берил, кунцит),
Намібія (алмаз),
Сьєрра-Леоне (алмаз),
Танзанія (рубін, цоїзит),
ПАР (алмаз, піроп, тигрове око);

У Півн. Америці

Канада (нефрит),
Мексика (опал, агат),
США (бірюза, турмалін, хризоліт);

У Півд. Америці

Бразилія (берил, топаз, аметист, агат, смарагд),
Венесуела (алмаз),
Колумбія (смарагд),
Уругвай (агат).

В Україні

Дорогоцінне каміння було відоме і використовувалося в Україні здавна. У слов'янських похованнях Придніпров'я знайдені намиста і сережки з сердоліків, світлий кварц і бурштин. Пам'ятки домонгольської Русі-України оздоблені дорогоцінним камінням як місцевим, так і привізним (з Візантії, Центральної Азії та Китаю).

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дорогоцінне каміння

Джерела

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Література

Атлас «Геологія і корисні копалини України»: Масштаб 1:5 000 000 / Національна Академія Наук України, Міністерство екології та природних ресурсів України ; Гол. ред. Л. С. Галецький. — Київ: [б. в.], 2001. — 168 с. : карти, льор. іл. — Бібліогр. довідка: с.166. Картограф. матеріали: с.166-167. — ISBN 966-02-2139-8
Геммология: диагностика, дизайн, обработка, оценка самоцветов: учебник для студ. вузов / П. Н. Баранов. — Д. : Метал, 2002. — 208 с.: ил. — Библиогр.: с. 206. — ISBN 966-96207-0-8
Гемологія (практичні аспекти): навч. посібник / М. Т. Бакка, С. Б. Олексійчук. — Житомир: ЖДТУ, 2005. — 287 с.
Гожик П. Ф., Мацуй В. М., Крахмальна Т.В. Український бурштиновий світ: Тези доповідей Першої міжнародної конференції. — К., 2007. — 123 с.
Діагностика та експертиза коштовностей: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. М. Артюх ; Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : Альтерпрес, 2003. — 488 с.: іл. — ISBN 966-629-073-1. — ISBN 966-542-199-9
Драгоценные камни / Г. Смит ; пер. с англ. А. С. Арсанов ; пер. В. П. Борисов ; под ред. В. П. Петров. — 2-е изд., перераб. — Москва: Мир, 1984. — 558 с. : ил.
Експертиза дорогоцінних металів та коштовного каміння: навч. посіб. / Т. М. Артюх, Л. В. Черняк, Н. Б. Марчук, К. А. Піркович ; М-во освіти і науки України, КНТЕУ. — К., 2008. — 187 с. : іл. — Бібліогр. : с. 183−187 (57 назв). — ISBN 978-966-629-369-8.
Коштовне та декоративне каміння України / І. К. Латиш, І. А. Падалка ; НАН України, Ін-т геохімії, мінералогії та рудоутворення, Укр. мінералог. т-во. — К. : АртЕк, 2003. — 144 с.+ 16 арк. іл. — Бібліогр.: с. 141. — ISBN 966-505-128-8
Неметалічні корисні копалини / Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю. та ін. — Київ–Львів: Центр Європи, 2006. — 552 с.
Неметалічні корисні копалини України: підручник / В. А. Михайлов, Г. Ф. Виноградов, М. В. Курило та ін.). — К., ВПЦ «Київський університет», 2008. — 494 с.
Лазаренко Е. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. — К.: Наукова думка, 1975. — 774 с.
Музей коштовного і декоративного каміння / І. С. Василишин [та ін.] ; відп. ред. В. І. Павлишин ; Державний гемологічний центр України. — К. : [б.в.], 2001. — 100 с.: іл.
Панченко В., Яковлєва В. Біблійне каміння України // Геолог України. — № 3, 2012. — С. 88-93.
Самоцветы: геммологич. этюды об огран. камнях Украины / В. А. Супричев. — Київ: Наук. думка, 1980. — 215 с.
Семенченко Ю.В. Цветные камни Украины. — К.: Будівельник, 1974. — 188 с.
Сказание о камне-самоцвете: самоцветы Украины / В. А. Супрычев. — К. : Реклама, 1975. — 175 с.
Хімія каменю / Олена Каретникова. — К. : Шкільний світ, 2011. — 126 с. : табл. — ISBN 978-966-451-570-9
Ювелирные камни. Справочное издание / Н. Корнилов, Ю. Солодова. — Москва: Недра, 1986. — 282 с. : цв. ил.
Як оцінювати коштовності з дорогоцінних каменів і металів / В. В. Індутний [та ін.] ; відп. ред. В. І. Павлишин ; Державний гемологічний центр України. — К. : ТОВ «АЛМА», 2002. — 272 с.: табл., іл. — Бібліогр.: с. 261—265. — ISBN 966-96089-1-0

Посилання

Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
Дорогоцінне каміння [Архівовано 20 червня 2020 у Wayback Machine.] // ЕСУ
Дорогоцінне каміння [Архівовано 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] // УРЕ
Ідентифікація коштовних каменів // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
Технічні засоби ідентифікації [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — М — Я. — С. 396. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.

Науково-практичний журнал «Коштовне та декоративне каміння» [Архівовано 17 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Архів номерів на сайті Державного гемологічного центру України

Термін «Дорогоцінне каміння» [Архівовано 28 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Термінологія законодавства

Про щорічник «Мінеральні ресурси України» [Архівовано 2 грудня 2019 у Wayback Machine.] — видання ДНВП «Геоінформ України» (PDF-файли для завантаження)

Коштовне каміння Українського Полісся [Архівовано 23 травня 2019 у Wayback Machine.] // Сайт Державної служби геології та надр України