Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Збройні напади в навчальних закладах (скулшутинг; від англ. School shooting — «шкільна стрілянина») — застосування збройного насильства на території освітніх закладів (переважно до учнів), нерідко виливається в масові вбивства. У країнах з більш слабкими законодавчими обмеженнями на володіння вогнепальною зброєю, для здійснення атак застосовується найчастіше вогнепальна зброя (старша школа «Колумбайн», 1999 р.). У країнах з більш суворим законом, для здійснення атак застосовують найчастіше холодну зброю ( початкова школа «Ікеда», 2001 рік ). Для тих же цілей можуть застосовуватися також саморобні вибухові пристрої (школа «Бат», 1927 рік, школа № 20 в Гиську, 1950 рік), вогнемет та інші види зброї.
На відміну від подібних атак в більш-менш закритих колективах (наприклад, розстрілу товаришів по службі), умисел нападників на навчальні заклади часто не конкретизований, внаслідок чого атака виливається в безладну стрілянину. Розглядане явище слід відрізняти від терористичних актів із застосуванням різних видів зброї (таких, як захоплення школи в Беслані).
США посідають перше місце в світі по розстрілам школярів [1]. Одним з найгучніших був інцидент в старшій школі «Колумбайн» недалеко від Літлтон, Колорадо[2]. У вівторок 20 квітня 1999 Ерік Харріс і Ділан Кліболд, учні цієї школи, розстріляли на території школи 13 осіб і обидва наклали на себе руки, довівши таким чином число жертв до 15. За мотивами цих подій знято художній фільм «Слон», відзначений найвищою нагородою Каннського кінофестивалю.
Напади жінок з численними жертвами зустрічаються рідше [3]. Зокрема, жінки рідко вибирають для вбивства вогнепальну зброю (частіше зустрічаються жінки-отруйниці). До нападу, вчинених жінками, відносяться, наприклад, вбивства в Клівленда початковій школі, в університеті Алабами в Хантсвіллі, в початковій школі в Віннетка і ін.
Розстріли школярів відомі також в Канаді (Масове вбивство в Політехнічній школі Монреаля), Росії (Стрілянина в школі № 263, Масове вбивство в гімназії № 175), Фінляндії (Масове вбивство в Йокела, Масове вбивство в Каухайокі), Азербайджані (справа Гадірова) і в багатьох інших країнах. При цьому в країнах з жорсткими обмеженнями на обіг вогнепальної зброї замість останнього для здійснення шкільних атак використовується холодна зброя. Так, в січні 2018 року в Росії всього за один тиждень було зафіксовано два подібних випадки: в пермської школі двоє підлітків поранили ножами 15 осіб[4], а в Улан-Уде озброєний сокирою підліток завдав травми шістьом школярам і вчительці, а також підпалив клас[5].
У США акти немасового насильства (без застосування зброї, із застосуванням холодної зброї, а також пов'язані з діями ОЗУ) більш поширені в ряді густонаселених районів. Міські школи - особливо школи, що знаходяться в бідних кварталах - значно частіше за інших стають місцем скоєння тяжких злочинів. Протягом 1997 року хоча б один тяжкий злочин було скоєно в 17% шкіл бідних районів, але в 11% шкіл в цілому по місту, в 10% сільських шкіл і тільки в 5% шкіл, які перебували в передмісті[6]. Однак за межами США розстріли школярів можуть мати свою національну або релігійну специфіку, як це мало місце при теракті в йешиві «Мерказ ха-Рав» .
У США розстріли школярів розглядаються як серйозна суспільна проблема[7]. Проведене Секретною службою США всебічне дослідження[8] показало, що не можна точно виділити певний тип школярів, схильних до такого роду злочинів. Характеристика потенційного масового вбивці, якби така була можлива, повинна була б описувати занадто велику кількість різних людей і, що найгірше, з її допомогою було б неможливо виділити потенційного вбивцю. Деякі з тих, хто здійснював згодом масові розстріли своїх товаришів по навчанню, жили з обома батьками в практично «ідеальних американських сім'ях». Деякі були прийомними дітьми або дітьми розлучених батьків. У більшості таких дітей були близькі друзі, хоча деякі із злочинців і були одинаками. Ряд фахівців, таких як Алан Ліпман, попереджають про серйозні недоліки того методу виявлення потенційних масових убивць, який ґрунтується на аналізі рис особистості дитини[9].
Хоча складання психологічної характеристики чня і може бути спрощенням, однак в зазначеному дослідженні наводяться певні спільні риси, характерні для школярів, які здійснювали масові вбивства в школах. «Дослідження показали, що такі вбивці не поспішають. Вони планують майбутнє. Вони обзаводяться зброєю. Ці діти довго й обдумано йдуть до вчинення насильства, і цей їхній шлях можна спостерігати»[10]. Кетрін Ньюман з Прінстонського університету вказує, що такі вбивці по суті далеко не одинаки - вони бажають спілкування, але не можуть увійти в колектив; крім того, вони можуть говорити про свої пов'язаних з насильством планах, в ряді випадків часто і протягом довгого часу.
Багато таких вбивць згодом повідомляли слідчим Секретної служби, що пішли на насильство через переслідування з боку своїх товаришів по навчанню, а також через свою відчуженість від колективу. Секретна служба США закликає дорослих не шукати в дитині якісь характерні риси, але подивитися на його поведінку. Необхідно звертати увагу на наступне:
Розстріли школярів трапляються рідко, але привертають велику увагу ЗМІ[12]. Втім, бувають і винятки: так, в січні 2018 року підсумкові новинні програми на федеральному телебаченні РФ повністю проігнорували нападу школярів в Пермі і Улан-Уде[13][14]. У ряді випадків вони призводять до змін в освітній політиці в масштабах країни, ці зміни стосуються дисципліни і безпеки в школах. Деякі дослідники класифікують страх перед розстрілами школярів як прояв масових страхів[15].
Такі випадки також можуть призводити до обговорення в масштабах країни можливих змін в законодавстві, що стосується вогнепальної зброї[16].
Розстріли школярів впливають на верхівку суспільства, змушуючи владу в ряді випадків до посилення законодавства щодо вогнепальної зброї. Національна стрілецька асоціація США протистоїть прийняттю подібних змін. Ряд груп виступає за послаблення державного контролю в сфері вогнепальної зброї, приводячи в приклад випадки, коли вбивця сам припиняв стрілянину і не чинив самогубства, а також вказуючи, що заборона на носіння вогнепальної зброї в межах шкіл позбавить людей можливості чинити опір злочинцеві[17]. Ілюстрацією до останнього твердження може послужити теракт в йешиві «Мерказ ха-Рав», де злочинець був зупинений скоріше не поліцією, а одним з учнів, Іцхаком Дадон, вистрілив в нападника з власної зброї. Своє зброя цей студент таємно носив при собі, не порушуючи при цьому закону. При розстрілі студентів Аппалачской Юридичної вищої школи двоє студентів отримали пістолети зі своєї машини і зупинили злочинця без єдиного пострілу. Однак в інших випадках навіть присутність озброєних поліцейських не запобігло і не скоротив стрільби.
Американський журнал «National Review Online», що дотримується консервативного спрямування, стверджує, що, хоча право носити зброю в освітній установі і ново для США, але воно зарекомендувало себе за багато років успішного застосування в Ізраїлі і Таїланді [18], і може запобігти нападам на школи.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.