Loading AI tools
український поет, прозаїк, перекладач, критик, лінгвіст, сценарист З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Майк Йога́нсен, справжнє ім'я Михайло Герва́сійович Йога́нсен (16 (28) жовтня 1895, Харків — 27 жовтня 1937, Київ) — український поет, прозаїк доби «Розстріляного відродження». Також — перекладач, критик, лінгвіст, сценарист. Один із засновників літературного об'єднання ВАПЛІТЕ.
| Майк Гервасійович Йогансен | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Михайло Гервасійович Йогансен | |||
| Псевдонім | Майк Йогансен | |||
| Народився | 16 (28) жовтня 1895 Харків, Російська імперія | |||
| Помер | 27 жовтня 1937 (41 рік) Київ, УРСР, СРСР | |||
| Країна |  Російська імперія Російська республіка УНР Українська Держава.svg){kind=small} Українська РСР.svg){kind=small} СРСР | |||
| Діяльність | поет, прозаїк, перекладач, критик, лінгвіст | |||
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Гарт (1925) і ВАПЛІТЕ | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 Майк Йогансен у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Жертва сталінських репресій.
Народився 16 (28) жовтня 1895 року в Харкові у родині вчителя німецької мови, батька, вихідця з Латвії (в окремих матеріалах є свідчення про його шведське чи норвезьке походження, які він сам й поширював[джерело?], ймовірно, він мав радше данське походження судячи з форми прізвища); матір його ж — Ганна Федорівна Крамаревська зі старобільських козаків[1]. Середню освіту здобув у Третій харківській чоловічій гімназії, де навчався разом із майбутніми російськими поетами-футуристами Григорієм Пєтніковим та Божидаром та українським географом Юрієм Платоновим. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського Імператорського університету (1917), де спеціалізувався на вивченні латини.
1918 року Йогансен під враженням від Радянсько-української війни та кривавих розправ денікінців у Харкові, за його власним свідченням, «поклав різку лінію у світогляді і пристав до марксівського». Відтоді почав писати вірші українською[2].
1921 року зближується з Василем Елланом-Блакитним, Миколою Хвильовим, Володимиром Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Разом із ними став фундатором Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1923). В цей час працює редактором на ВУФКУ, звільняється з роботи після переїзду організації з Харкова до Києва восени 1926 року.
1925 року із групою колег вийшов із «Гарту» і заснував літературне об'єднання Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Після вимушеного саморозпуску організації в січні 1928 року ініціював створення «Техно-мистецької групи А» (1928—1931). Разом з учасниками цієї групи видавав «Універсальний журнал». З ідеї Йогансена народився також позагруповий альманах «Літературний ярмарок» (1928—1930). Пізніше вступив до Спілки радянських письменників України (1934).
18 серпня 1937 року заарештований співробітниками НКВС у своїй харківській квартирі в будинку «Слово». На допитах не приховував своїх політичних поглядів: «В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня — ніякий не терорист. Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».
24 жовтня 1937 року Йогансену пред'явлено обвинувальний висновок: «З 1932 року брав участь в антирадянській націоналістичній організації, яка ставила своєю метою повалення радянської влади методами терору й збройного повстання, завербував чотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у виконанні теракції проти керівників компартії і радянського уряду». Розглянувши на закритому засіданні 26 жовтня 1937 року судово-слідчу справу Михайла Йогансена, Військова Колегія Верховного Суду СРСР винесла вирок: «Йогансена М. Г. засудити до вищої міри кримінального покарання — розстрілу з конфіскацією всього майна, що належить йому особисто. Вирок остаточний і на підставі Постанови ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року[3] підлягає негайному виконанню».
27 жовтня 1937 року Йогансена розстріляно в тюрмі НКВС у Києві. Символічна могила письменника міститься на Лук'янівському цвинтарі. Як свідчать архівні документи, тіло було таємно поховане у Биківнянському лісі[4].
Син Гай Йогансен разом з матір'ю 1945 р. емігрував до Німеччини.
Йогансен дуже добре грав у більярд. Одного разу він виграв партію у Володимира Маяковського, за що той, програвши, мусив залізти під стіл і декламувати вірш Пушкіна[7].
У Майка була сестра Тетяна, вони разом часто з примусом батька читали «Фауста» Гете. Їхній батько був переконаним, що так вони вдосконалять свої знання з німецької мови[8].
Перші вірші Йогансен написав німецькою і російською мовами[2]. Про себе як про українського поета він заявив 1921 року публікаціями в журналі «Шляхи мистецтва», збірниках «Жовтень» і «На сполох», альманахові «Штабель».
На початку творчого шляху молодому поетові властивий мотив мрійних «островів хмар», що його Олександр Білецький назвав «запізнілим романтизмом». Та бурхлива доба швидко «перемагнітила» Йогансена. Сповнений сподівань на національне й соціальне оновлення поет видає збірку «Д'горі» (1921), в одному з розділів якої — «Скоро forte» — поетичними засобами у високих героїчних тонах відтворив добу революції і громадянської війни.
Звертаючись до фольклорних джерел, Йогансен переосмислює їх у світлі ренесансних ідей (збірка «Кроковеє коло», 1923). Поетична збірка «Ясен» (1929), яка з'явилася після книжок «Революція» (1923) і «Доробок» (1924), виявила нову якість творчих пошуків Йогансена: від стихійної революційності молодого українського інтеліґента раннього періоду творчості письменник еволюціонізує у напрямку «романтики чистого слова». Еволюція поета і його ліричного героя йшла лінією романтизації щоденної, живої, суперечливої дійсності, що по-своєму утверджувала «романтику буднів».
Пізньому періодові творчості Йогансена властиве звернення до сюжетного вірша, балад, віршованих оповідань, нарису. Він покладав великі надії на прозу, розглядав свої вірші як «юнацьку спробу», вважав лірику «недовговічною та ефемерною», мріяв написати «велике полотно» про «Харків, про індустріальне оновлення» велетенського міста.
І в поезії, і в прозі Йогансен зберігав творчу індивідуальність. Часто вдавався до експериментів — поєднував прозу й поезію в одному творі, до містифікацій. За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім книг віршів, десять книг прози, чотири книжки для дітей та дві з літературознавства. З усього створеного головним вважав поетичний доробок. На п'ятнадцятому році творчої діяльності видав підсумкову книжку віршів, хоча свою поетичну програму не вважав вичерпаною.
Як випускник класичної гімназії, Йогансен знав старогрецьку, латину, німецьку і французьку. Самотужки оволодів англійською та іспанською, непогано знав скандинавські і слов'янські мови. У його перекладацькому доробку твори Фрідріха Шиллера, Вільяма Шекспіра, Едґара Аллана По, Редьярда Кіплінга, Герберта Веллса, Валентина Катаєва та інших.
Про його навички в опановуванні мов згадував письменник Юрій Смолич:
 |
Коли в час війни в Іспанії прибули іспанські діти-сироти, Йогансен осягнув іспанську мову достеменно на моїх очах — у балачці з іспанською дівчинкою років десяти. Після того він зразу ж перекладав розмови з іспанськими дітьми — з іспанської на українську і з української на іспанську — всім письменникам, які були в бригаді, що приїхала відвідати іспанських дітей в Померках, на дачі Г. І. Петровського. А повернувшись додому, взяв іспанську книжку і вільно її читав. За кілька днів Майк опублікував вже й переклади з іспанської поезії[9]. |  |
120-та річниця з дня народження Майка Йогансена відзначалася на державному рівні[10].
У місті Одеса провулок Олександра Невського 5-й перейменували на провулок Майка Йогансена[джерело?].
У місті Харків вулицю Лермонтовську перейменували на вулицю Майка Йогансена.
Твори Майка Йогансена на порталі Чтиво: https://chtyvo.org.ua/authors/Yohansen/
Третій епізод подкасту "Будинок «Слово» присвячений[11] життю та творчості Майка Йогансена. Послухати його можна на всіх зручних подкаст-платформах: Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, Google Podcasts.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
