М-4

М-4 (Молот; виріб «103»; по кодифікації НАТО: Bison-А) — радянський стратегічний бомбардувальник розробки ОКБ Мясіщєва.

М-4
М-4
Призначення:	стратегічний бомбардувальник
Перший політ:	20 січня 1953
Прийнятий на озброєння:	1955
Знятий з озброєння:	21 березня 1994
Період використання:	1953 — 1994
На озброєнні у:	СРСР
Розробник:	ОКБ Мясіщєва
Виробник:	Завод ОКБ-23
Всього збудовано:	33
Модифікації:	М-2, М-4, М-4А, М-4-2, 103М
Конструктор:	Володимир Мясіщєв
Екіпаж:	7 осіб
Крейсерська швидкість:	800 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	947 км/год
Дальність польоту:	12000 км
Практична стеля:	12150 м
Бойова стеля:	12150 м
Довжина:	47,7 м
Висота:	11,5 м
Розмах крила:	50,5 м
Площа крила:	351,8 м²
Двигуни:	4 × АМ-3А
Тяга форсажна:	4 × 9500
Гарматне озброєння:	6 × АМ-23
Маса підвісних елементів:	24000 кг
М-4 у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: М4.

Створення

Стратегічний бомбардувальник розроблений в ОКБ-23 під керівництвом В. М. Мясіщєва по проекту «25» (М-25). 

Прототип М-4 здійснив перший політ 20 січня 1953 року. Постановою уряду завод ОКБ-23 був зобов'язаний збудувати дослідну серію — 3 літаки у 1954 році і 8 літаків у 1955 році. Випробування другого літака почалися 23 грудня 1953 року.  Заводські випробування закінчилися 15 квітня 1954 року, і у той же день літак був прийнятий на державні випробування, які почалися 4 травня 1954 року. 1 травня один з літаків М-4 вже був продемонстрований на параді. Серійне виробництво М-4 почалося 1954 року на заводі ОКБ-23. У 1955 році літак проходив військові випробовування на авіабазі в місті Енгельс.

Обладнання — бомбардувальний радіолокаційний приціл РПБ-4. Система дозаправлення розроблена в ОКБ С. Алєксєєва. В кормі — РЛС управління кормовою гарматною установкою «Аргон». Система катапультування відбувалася вниз через люки.  На 3М встановлено оптичний  бомбардувальний  приціл ПБ-11,  автопілот і навігаційно-бомбардувальний автомат НБА, система попередження про опромінювання РЛС супротивника, 3 блока викиду дипольних відбивачів, станція активних перешкод СПС-2, аерофотоапарат АФА-42 або його нічна модифікація.

Режим дозаправлення — висота 5000-6000 м, швидкість 800 км/г, тривалість — 20 хв, маса заправленого пального (3МС-2/3МН-2) — 40000 кг, продуктивність заправлення — 2250 л/хв.

Модифікації

Назва	Рік	Короткий опис
М-2	1952	Початкова назва 2М (виріб «28»), ескізний  проєкт представлений 1 жовтня 1952 року.
М-4	1953	Початкова назва виріб «103», бомбардувальник запущений у серійне виробництво на заводі ОКБ-23.
М-4А	1953	Відбулася модернізація двигунів (РД-3М500А), вдосконалена система дозаправки.
М-4-2	1956	Літак-заправник (переобладнання з М-4 стало відбуватися після прийняття на озброєння бомбардувальника 3М).
103М	1959	Рекордна модифікація М-4 з двигунами ВД-7

Всього було побудовано: М-4 — 10, 3М — 74, 3МД — 10.

Базування: авіабази Енгельс, Сєришево і Шауляй.

Історія

1963 — припинено серійне виробництво бомбардувальників.

1968 — всього на озброєнні 50 літаків ударних модифікацій.

1969-77 — на озброєнні 40 літаків М-4.

1970-81 — всіх модифікацій (М-4, 3М, 3МД і ін.) на озброєнні 56 літаків.

1983 — на озброєнні 45 бомбардувальників і 30 літаків-заправників.

1985 — всі бомбардувальники починають виводитися з експлуатації.

1986 — на озброєнні 45 літаків різних модифікацій, з  них бомбардувальників і розвідників — 15, решта літаки-заправники 3МС-2 та 3МН-2.

1987 — 15 літаків у резерві ВПС, разом з Ту-16 і Ту-22 — 340 літаків.

1989 — 36 літаків знищено в порядку скорочення збройних сил.

1992 — 3МС-2 та 3МН-2 все ще на озброєнні. За весь час експлуатації втрачено чотири літака (в тому числі два при зіткнення 1992 року).

1993 — всі літаки-заправники офіційно зняті з озброєння і починаються виводитися у резерв.

1994 — повністю зняті з озброєння.