Мі-26

Мі-26 (виріб «90») (за кодифікацією НАТО: Halo — з англ. «Ореол») — радянський багатоцільовий транспортний вертоліт, найбільший у світі серійний транспортний вертоліт, але другий після прототипу Мі-12^[2]. Розробник — ДКБ Міля. Перший політ здійснив 14 грудня 1977. Серійно вироблявся Ростовським вертолітним заводом. Всього на 1999 виготовлено 220 машин (276 за весь термін серійного виробництва).

Мі-26 («Виріб 90»)
Мі-26 ВПС РФ
Тип	багатоцільовий вертоліт
Розробник	Ростовський вертолітний завод
Виробник	Московський вертолітний завод імені М. Л. Міля і Роствертол
Перший політ	14 грудня 1977[1]
Початок експлуатації	1980
Статус	експлуатується
Основні експлуатанти	Радянська армія  Україна  Росія  КНР  Індія  Білорусь  Казахстан
Виготовлено	318
Мі-26 у Вікісховищі

Мі-26 в Технічному музеї Тольятті

Неофіційна назва — «Корова». Вантажопідйомність — до 25 т корисного навантаження. Вертоліт може бути використаний для завдань як військового, так і цивільного характеру, а також для проведення пошуково-рятувальних операцій.

Конструкція

Вертоліт побудований за одногвинтовою схемою з двома двигунами і трьохстійковим шасі, яке не усувається у польоті. Суцільнометалевий фюзеляж напівмонококової конструкції має змінний переріз. У його носовій частині є радіопрозорий обтічник що закриває антену РЛС, кабіна екіпажу, кабіна для пасажирів, що супроводжують вантаж, і відсіки для розміщення обладнання. Центральна частина фюзеляжу має у своєму складі вантажну кабіну розміром 12,00 × 3,20 × (2,95-3,57) м і відсік, що переходить в кінцеву балку. У транспортно-десантному варіанті вертольота можуть розміститися 68 парашутистів або 80 солдатів зі штатною зброєю. У санітарному варіанті вертольота можливо розмістити до 60 нош з пораненими. Для завантаження великогабаритних вантажів у вантажній кабіні розташована електролебідка з тяговим зусиллям до 500 кг. Також вертоліт здатний перевозити вантажі на зовнішній підвісці.

Бортове обладнання вертольота

Радіоелектронне та навігаційне обладнання вертольота дозволяє виконувати бойові задачі в складних метеорологічних умовах і в будь-який час доби. Навігаційний комплекс, що входить до його складу, містить у собі комбіновану курсову систему «Гребінь-2», пілотажний командний прилад ПКП-77М, радіоелектронну систему ближньої навігації «Веер-М», радіовисотомір, автоматичні радіокомпас і доплеровській вимірювач швидкості і кута зносу. Пілотажний комплекс вертольота ПКВ-26-1 складається з чотирьохканального автопілота ВУАП-1, системи траекторного управління, директорного управління та гасіння коливань вантажу на зовнішній підвісці. Вертоліт обладнаний метеолокатором, засобами зв'язку, а також телевізійною апаратурою для візуального спостереження за станом вантажу.

Особливості вертольота

На сьогодні Мі-26 є найбільшим транспортним вертольотом у світі, який виробляється серійно. У США виробляється аналогічний за задачами, але набагато менший вертоліт CH-53 фірмою Sikorsky Aero Engineering Corporation.

Порівняння

	Мі-26	Мі-6	CH-53 Super Stallion
Екіпаж	5	6/5 (ВПС/ЦА)	2 пілота + 1 командир/правий стрілець + 1 лівий стрілець + 1 кормовий стрілець
Максимальна вага вантажу всередені (кг)	20000	9016	14515
Максимальна вага вантажу на зовнішній підвісці (кг)	20000	до 8000	16329
Вага порожнього (кг)	28200	26500[3]	15071
Максимальна взлітна вага (кг)	56000	42000	33339
Максимальна кількість пасажирів	85 солдат або 70 десантників	нд	37 за замовчуванням, 55 з доданим центральним рядом
Довжина фюзеляжа (м)	33,7	33,16	30,18
Довжина за гвинтом (м)	40	41,7	нд
Діаметр несучого гвинта (м)	32	35	24,08
Кількість лопатей	8	5	7
Площа обертання несучого гвинта (м2)	804,25	962,1	460
Висота (м)	8,15	9,16	8,46
Динамічна стеля (м)	6500	нд	нд
Статична стеля (м)	1800	ні	нд
Практична стеля (м)	4600	4500	5600
Кількість двигнутів і потужність (л.с)	2х11400	2х6500	3х4380
Обʼєм внутрішніх паливних баків (л)	12000	8150 (8090 на Мі-6А)	5314+можливість дозаправки у повітрі[4]
Крейсерська/максимальна швидкість (км/год)	265/295	140/300	280/310
Дальність польоту з максимальним навантеженням (км)	475	580	300

Участь у бойових діях

• Афганська війна
• Карабаська війна
• Перша чеченська війна
• Друга чеченська війна

Використовувався для евакуації пошкоджених вертольотів СН-47 «Чинук» збройних сил США в Афганістані.^[5][6]

Версії

• В-29  — прототип
• Мі-26  — військовий транспортний варіант
• Мі-26А  — покращений варіант
• Мі-26М  — спроектований для підвищеної продуктивності
• Мі-26MS  — медичний варіант
• Мі-26НЕФ-М  — протичовновий варіант
• Мі-26П  — цивільний варіант на 63 пасажира
• Мі-26ПК  — «літаючий кран»
• Мі-26T  — цивільний транспортний варіант
• Мі-26TC  — вантажний варіант
• Мі-26ТМ  — «літаючий кран»
• Мі-26ТП  — пожежний варіант
• Мі-26ПП  — постановник перешкод
• Мі-26TS  — експортний варіант Мі-26T
• Мі-26ТЗ  — паливозаправник
• Мі-27  — повітряний пункт управління
• Мі-26Т2 — модифікація з екіпажем з 2-3 льотчиків, вертоліт здатний здійснювати нічні польоти, додані екрани в кабіні, замість аналогових датчиків.
• Мі-26Т2В — модифікація З сучасним інтегрованим комплексом бортового радіоелектронного обладнання НПК90-2В, БРЕО яке дозволяє в автоматичному режимі виконувати політ за маршрутом, вихід в заздалегідь задану точку, захід на посадку, а також предпосадочное маневрування і повернення на основний або запасний аеродром. Встановлено цифровий пілотажний комплекс, кольорові рідкокристалічні багатофункціональні індикатори, новий бортовий комплекс оборони "Вітебськ". Світлосигнальне обладнання Мі-26Т2 адаптовано під використання окулярів нічного бачення, встановлені нові енергопоглинаючі крісла екіпажу. Покращені системи навігації та супутникових засобів зв'язку вертольота.

Мі-27

У середині 80-х р. на базі Мі-26 був розроблений ряд військових модифікацій. Відповідно до урядової постанови в 1988 р. на Ростовському вертолітному заводі був побудований повітряний пункт управління, призначений для управління бойовими діями загальновійськових армій . Машина отримала позначення Мі-27.

Конструкція Мі-27 аналогічна до базового вертольота. Вантажна кабіна поділялася поперечними перегородками на салон оперативної групи (ОГ), технічний і побутової відсіки. У салоні ОГ розміщувалися 6 робочих місць, у наступному відсіку розташовувалася група управління технічними засобами та організації зв'язку, там же при необхідності можна було організувати додаткові місця відпочинку. У технічному відсіку знаходилася радіозв'язкова апаратура. Побутове обладнання включало систему водопостачання, буфет, відсік для відпочинку двох людей і гальюн.

Були переобладнані два серійних вертольота, які проходили випробування в Ленінграді та Євпаторії. Одна з цих машин потім потрапила у Харківський інститут ВПС, де використовується і понині як наочний посібник [Архівовано 8 березня 2010 у Wayback Machine.].

Мі-26TC — вантажний варіант

Авіаподії і катастрофи

• Найбільша за кількістю жертв катастрофа в історії військової авіації СРСР / Росії і найбільша катастрофа вертольота в історії світової авіації сталася 19 серпня 2002 у Чечні. У результаті ракетної атаки чеченських партизанів над Ханкалою був збитий Мі-26 Збройних Сил РФ, який спланував на мінне поле. Загинуло 127 чоловік.
• 14 липня 2009 року у південній афганській провінції Гельмунд, рухом Талібан, був збитий вертоліт Мі-26 належав авіакомпанії Air-Pecotox (Молдова) і на контрактній основі використовувався в рамках гуманітарної місії під егідою МССБ. Загинули шість членів екіпажу, всі – громадяни України. Четверо з шести загиблих пілотів вертольота Мі-26, який був збитий 14 липня в Афганістані, проживали у місті Новий Калинів Самбірського району Львівської області.^[7]
• 25 квітня 2020 року гелікоптер Мі-26 розвалився після жорсткої посадки на Ямалі. Внаслідок авіаційного інциденту є постраждалі, від двох до шести осіб. Загалом же на борту гелікоптера знаходилось восьмеро осіб — п'ятеро пасажирів та три члени екіпажу^[8].
• 27 липня 2023 року Мі-26 (реєстраційний номер RF-06053) зазнав аварії на аеродромі міста Якутськ, в результаті якої у гелікоптера відірвало хвостову частину.^[9]

Експлуатанти

• Росія  — 35^[10] + (7 Мі-26Т експлуатуються авіакомпанією «Вертикаль-Т»^[11])
• Казахстан
• КНДР
• Венесуела  — 2 Мі-26Т2^[12]
• Перу
• Білорусь  — 11 од.
• Індія
• Китай  — не менше 2 од.^[13]

Колишні експлуатанти

• Молдова ^[14] — 14 липня 2009 в Афганістані у південній афганській провінції Гельмунд, рухом «Талібан» був збитий єдиний Мі-26, що належав молдавській компанії Air-Pecotox.
• Україна  — Більшість гелікоптерів утилізовані за технічним станом, частина була передана комерційним компаніям або продана за кордон. Всі наявні у ЗСУ гелікоптери Мі-26 зберігаються у 12-й бригаді армійської авіації (Новий Калинів). Більшість з них вже не підлягає відновленню.^[15]