Loading AI tools
Міхал Лясоцький гербу Доленґа (пом. 1472) — військовий і державний діяч Королівства Польського, підкоморій добжинський (1450—1454) і ленчицький (1454—1472), надвірний маршалок (1462—1472); староста шьремський (1442—1472), ленчицький (1445—1447 і 1452—1472).
| Міхал Лясоцький пол. Michał Lasocki | ||
 | ||
| Родовий герб Доленґа | ||
| ||
|---|---|---|
| 1450 — 1454 | ||
| Монарх: | Казимир IV Ягеллончик | |
| Попередник: | Ян з Лясоток Лясоцький | |
| Наступник: | Ян Кошьцєлецький[pl] | |
| ||
| 1454 — 1472 | ||
| Попередник: | Пйотр із Опорова[pl] | |
| Наступник: | Дзєрслав із Бєлав і Млоґошина | |
| ||
| 1462 — 1472 | ||
| Попередник: | Ян Бейзат із Мокрського, Пйотр Дунін із Правковиців | |
| Наступник: | Павел Ясєнський | |
| Смерть: | не раніше 17 жовтня 1472 | |
| Країна: | Королівство Польське | |
| Рід: | Лясоцькі гербу Доленґаd | |
| Батько: | Ян з Лясоток Лясоцький | |
| Шлюб: | Доротою Спитківна з Мельштина | |
| Діти: | Ян[pl], Станіслав[pl], Якуб, Дорота, Беата, Катажина | |
Найімовірніше був сином скарбника, войського та підкоморія добжинського Яна з Лясоток Лясоцького[1].
Вперше в документах згадується 1432 року, коли його звинуватили в «тяганні за волосся» жупника краківського Міколая Серафіна, з яким він мав судовий процес щодо оскарження шляхетства[2]. У 1430-х роках він входив до кола прихильників Спитка з Мельштина, а 3 травня 1439 року став одним із підписантів його конфедерації[pl], укладеної в Новому Корчині[2][3]. Проте, незадовго до битви під Ґротниками Лясоцький залишив конфедерацію. На нього, безсумнівно, вплинув його дядько Міколай[pl], тодішній келецький декан, близький соратник краківського єпископа Збіґнєва Олешьніцького. Напередодні ґротницької битви Спитек напав і пограбував дядька Міколая — можливо, цей факт також вплинув на остаточне рішення Міхала залишити Мельштинського[4].
Після 1439 року Міхал долучився до прибічників королеви Софії Гольшанської, надалі опинився серед прихильників короля Владислава Варненчика[3], ймовірно був його придворним[5]. Брав участь у військових походах останнього до Угорщини й проти Османської імперії[4]. Після переможного походу проти турків і битви біля Егера 1442 року монарх наказав намалювати 12 гербів польських та угорських панів у парафіяльному костелі Святої Марії в Буді «на знак їхньої праведності та як нагороду за їхню героїчну доблесть», зокрема герб Лясоцького Доленґа[6]. Тоді ж за військові заслуги Міхал отримав від короля перший запис на старостві шьремському[3]. Лясоцький був учасником Битви під Варною 1444 року, після якої повернувся на батьківщину[3].
1445 року Міхал Лясоцький став старостою ленчицьким, був ним до 1447 року. На переломі 1447 і 1448 років староство було в нього відібране через ведену проти нього справу про вбивство. Він був навіть ув'язнений у Кракові. Повторно обіймав цю посаду протягом 1452—1472 років[7][3]. Протягом 1450—1454 років був підкоморієм добжинським[8], а протягом 1454—1472 років — підкоморієм ленчицьким[9].
1451 року, у період суперечок малопольської шляхти з королем і представниками Литви за Волинь, Лясоцький був у складі делегації малопольських панів до короля в Самборі, а потім на бурхливому сеймі в Парчеві, активно обстоював приєднання Луцька з усією Луцькою землею безпосередньо до Корони[3]. 6 березня 1454 року він підписав акт інкорпорації прусських земель Тевтонського ордену до Корони[10].
У 1462—1472 роках обіймав посаду надвірного маршалка[11], також помилково вважалося, що 1467 року він був надвірним підскарбієм, проте найімовірніше тієї посади ніколи не посідав[12][13]. Був одним із гарантів Торунського миру 1466 року[14].
10 травня 1444 року король записав Міхалові Лясоцькому 1000 гривень на замку та місті Жидачеві та прилеглих до нього селах[16]. 1445 року отримав село Руднік і Родаки в Малопольщі[17]. Принаймні від рубежа 1448/1449 років був тенутарієм вйончинським (тепер — село Вйончинь-Дольни та частина міста Лодзя Вйончинь-Ґурни[pl])[18]. 1453 року придбав у Анджея Тенчинського частки в селах Скорчові та Радземицях за 600 гривень[17]. 1456 року завдяки милості короля він отримав запис на суму 100 гривень на солтистві в селі Блонє в Ленчицькому повіті[19]. 1462 року став власником міста Бжезіни, придбавши його в Куявсько-Поморського єпископа Яна Ґрущинського[20]. Володів маєтками у Ленчицькому повіті, зокрема Сітовє, Доманіково мале (тепер — Доманікув[pl]), Копита, Чисте i Янковиці, які продав 1463 року Клеменсові зі Страшкова Малого разом із будинком у Ленчиці за 300 гривень[19].
1445 року одружився з донькою Спитка з Мельштина Доротою Спитківною[21]. Подружжя мало трьох синів і трьох доньок:
- Ян[pl] (пом. 1502) — канонік ленчицький і краківський, схоластик ґнєзненський, декан влоцлавський; секретар королівський, староста шьремський.
- Станіслав[pl] (пом. 1534) — підкоморій познанський, войський сохачевський і равський, староста плонський, шьремський і равський.
- Якуб (пом. після 1482 року).
- Дорота — дружина судді земського сєрадзького Яна Лютомирського.
- Беата — дружина каштеляна варшавського Яна Радзімінського.
- Катажина[3].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
