Міністерство оборони Української РСР

Міністерство оборони Української РСР — союзно-республиканське міністерство, створення якого було передбачено Конституцією УРСР. Історія цього центрального органу виконавчої влади УРСР пройшла декілька етапів.

Всі військові органи державної влади УРСР, починаючи з Наркомату оборони УРСР, а завершуючи Міністерством оборони УРСР існували лише рядком у Конституції Української РСР аж до 1978 р., коли даний рядок прибрали.

Народний комісаріат оборони УРСР

Історія створення військового органу влади УРСР починається з 6 березня 1944 р., коли 6-а сесія Верховної Ради УРСР прийняла Закон Української РСР «Про утворення військових формувань союзних республік та перетворення у зв'язку з цим народного комісаріату оборони із загальносоюзного в союзно-республіканський наркомат». Закон увійшов поправкою до Конституції СРСР (ст.18-а) та Конституції УРСР (ст.15-а).

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 березня 1944 р. народним комісаром оборони УРСР призначено члена ЦК КП(б) У, депутата Верховної Ради СРСР генерал-лейтенанта Василя Герасименка.

Закон було прийнято у виконання рішення центральних органів СРСР.

28 січня 1944 р. газета «Правда» опублікувала повідомлення про пленум ЦК ВКП(б), який розглянув пропозиції Раднаркому СРСР «Про розширення прав союзних республік в галузі оборони та зовнішніх зносин».

На Х сесії Верховної Ради СРСР першого скликання (28–30 січня 1944 р) на пропозицію наркома закордонних справ СРСР В.Молотова були ухвалені два конституційні закони — «Про утворення військових формувань союзних республік та про перетворення у зв'язку з цим Народного комісаріату оборони із загальносоюзного у союзно-республіканський» і «Про надання союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх відносини та про перетворення у зв'язку з цим народного комісаріату закордонних справ із загальносоюзного у союзно-республіканський народний комісаріат».

Декларування створення наркомату оборони УРСР було спрямоване на досягнення керівництвом СРСР зовнішньополітичних (вступ УРСР до ООН, можливе приєднання інших країн до СРСР) та внутрішньополітичних (боротьба з ОУН та УПА тощо) цілей.

Військове міністерство УРСР

У 1946 році Наркомат оборони УРСР стали називати Військовим міністерством УРСР (указ Президії Верховної Ради УРСР від 25.III 1946).

Міністерство Збройних Сил Української РСР

28 червня 1947 року прийнято Закон «Про зміни і доповнення тексту Конституції (Основного Закону) Української РСР» згідно з яким у статті 48 Конституції союзно-республіканське Міністерство оборони Української РСР мало носити назву «Міністерство Збройних Сил Української РСР».^[1]

Міністерство оборони УРСР

З 1953 військовий орган влади УРСР став називатися Міністерством оборони УРСР (указ Президії Верховної Ради УРСР від 10.IV 1953).

В редакції Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки (Із змінами і доповненнями, прийнятими на четвертій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання) в редакції згідно із Законом УРСР № 1486-IX від 19.11.1976^[2] в статті 48 в переліку союзно-республіканських Міністерств Української РСР було вказано Міністерство оборони.

Див. також

• Герасименко Василь Пилипович
• Міністерство оборони України

Джерела

• Лисенко О. Є., Гриневич В. А. Сталінська національна реформа воєнної доби як модель ефемерного державного статусу радянських республік. Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України; Том 2 / Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2004. — С. 334—359.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Папікян А.До історії Народного комісаріату оборони Української РСР (1944—1945 рр.) // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 20, 2008. — с. 109—114. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

1. Про зміни і доповнення тексту Конституції (Основного Закону) Української РСР. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 серпня 2024.
2. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 серпня 2024.