На території України виявлено близько 500 джерел різних мінеральних вод, у тому числі в межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та ін.), Українського щита (Хмільник, Миронівка, Біла Церква та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород).
Вінниччина: Хмільницьке, родовище столових вод «Регіна» (4 джерела); Немирівське родовища мінеральних радонових вод, Бронницьке (св.№38), Садківська (св.128-г), Тростянчик (св.№), Козятинське (св.№1997) родовища підземних мінеральних лікувально-столових вод.
Закарпаття (бл. 360 джерел): Келечинське, Сойминське— Міжгірське (курорт «Верховина»), Гірськотисенське та Рахівське (с-ще Кваси, кур. «Горна Тиса», а також с-ще Кобилецька Поляна), Шаянське, «Драгівська», Свалявська група курортів (мін. води «Свалява»): Полянське (кур. «Сонячне Закарпаття», вода «Поляна Квасова»), Плосківське, Новополянське (кур. «Поляна», мінвода «Поляна–Купель»), Голубинське («Лужанська», курорт «Квітка Полонини»), Берегварське (курорт «Карпати»), Синяцьке (сульфідні), Усть-Чорнівське (Тячів), «Яворницька» …;
Запорізька обл.: Мелітопольське (мінвода «Мелітопольська»), Приазовське, Акимівське (кур. Кирилівка), Бердянське та у Приморському р-ні;
Івано-Франківщина: Осмолодівське (Рожнятовський р-н), Слободське і Коршевське (Коломия), Делятинське (Надвірна), Долинське (розсольні), у Придністров'ї [с-ще Більшівці, Городенка, курорт «Черче» (у тому числі сульфідні)], Завадівське (Калуш), мінводи— «Верховинська», «Перегинська», «Роксоляна», а також найвідоміша «Буркут» (Буркут Верховинського р-ну; аналог кисловодського «Нарзану»);
Київщина: Миронівське (також у Владиславовці), Білоцерківське, у курортній місцевості Конча-Заспа, поблизу Броварів, столові мінводи— «Київська», «Оболонь», «Бориспільська», «Березаньська», «Чорнобильська» (у минулому), «Курортна», «Софія Київська», «Каліпсо»;
Крим (відомо понад 100 (200) мін. джерел): Аджи-Су (поблизу Бахчисарая), Євпаторійське, Сакське («Кримська»), Паша–Тене та Феодосійське («Феодосія», «Кримський нарзан»), у курортній місцевості Мєлас (біля Форосу), Лазурне (Алушта), понад 20 груп джерел сульфідних вод на Керченському півострові, води— «Айвазовська», «Ялтинська»;
Луганщина: Старобільське та Новопсковське, Луганське (вода «Луганська»);
Львівщина (понад 100 мін. джерел): Моршинське, Трускавецьке (понад 25 мінеральних джерел 10 різновидів мінвод: «Барбара», «Марія», «Нафтуся», «Трускавецька», «Юзя»), Східницьке (курортна місцевість Східниця), Солуки, Любень-Великий та Немирівське [сульфідні (сірководневі)], Шкло (також сульфідні), мінеральні води «Олеська» та інші;
Миколаївщина: мінеральні води здебільшого приурочені до Причерноморського артезіанського басейну (на півдні), та у межах Українського гідрогеологічного масиву (на півночі, напр. Криво-Озерське родовище) поширені радонові (у Бузькому Гарді), «Снігурівська» [вода];
Полтавщина: Миргородське, та у Великобагачанському, Новосанжарському, Кременчуцькому, Хорольському та інших р-нах (води «Гоголівська», «Сорочинська», «Великобагачанська» «Новосанжарська», «Семенівська», «Хорольська»);
Рівненщина: Степаньське (курорт «Горинь»), у Корецькому, Острозькому р-нах («Острозька» вода), «Червона Калина» у Жобрині та поблизу Олександрії (Рівненський р-н);
Тернопільщина: у Теребовлянському (Конопківське, смт Микулинці), Кременецькому, Борщівському і Тернопільському р-нах, мінводи— «Тернопільська», «Медобори», «Перлина гір»;
Харківщина: крем'янисті— Березівське (Дергачівський р-н), на курорті Рай-Оленівка та у Харкові;
Херсонщина: різноманітні води на Сході, Північному Сході та на Арабатській Стрілці;
Хмельниччина: Збручанське (типу «Нафтуся»), Новозбручанське, Полонське (радонові), а також у Кам'янець-Подільському і Дунаївецькому р-нах, «Кам'янець-Подільська» вода, «Оболонська-2» (з-д «Оболонь», Красилів), «Шепетовська», «Хмельницька»;
Черкащина: Звенигородське, Баландинське (Кам'янський р-н), Тальнівське (Колодязне), води «Тальнівська» і «Черкаська» (с.Жаботин Кам'янського р-ну);
Чернігівщина: Чернігівське (с.Ладинка; санаторій «Десна»), бішофітні води на курорті Качанівка (Ічня), вода «Поліська» (Менського р-ну);
Буковина: Новоселицьке (с.Щербинці), Будинецьке (Сторожинецького р-ну, вода «Буковинська»), Брусницьке (у Кіцманьському р-ні, «Брусницька»), Сторожинецькому, Путильському р-нах та в околицях Чернівців, води «Зеленчанка» та «Кельменчанка»;
а також Денишівське (Житомирщина: Дениші (?) (сан. Денеші); Рівненщина: Корець, село Даничів (?)), Колодязненське (на Черкащині: біля Умані і Тальне (?); у Криму: поблизу Сімферополя або Красногвардійського (?); на Рівненщині: с-ще Березне, с.Прислуч (?); на Харківщині: біля селища Дворічна (?)) і інші.
Мінеральні води використовують у медицині (бальнеологія, бальнеотерапія), деякі— в теплоенергетиці. У ширшому розумінні до мінеральних вод долучають також природні промислові води, з яких видобувають йод, бром, бор та інші компоненти, і термальні води, які використовуються з енергетичною метою. Порогом між прісними і мінеральними водами звичайно вважають мінералізацію 1г/дм3.
Понад 80 джерел мінеральних вод України використовуються для 50 курортів, 20 бальнеолікарень, 40 заводів лікувально-столових вод. Найпоширеніші мінеральні води: вуглекислі, сірководневі, залізисті, йодобромні, бромні, радонові (радіоактивні).
18 жовтня 2024 року, як повідомила пресслужба ДБР, у межах досудового розслідування фактів незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення за участі менеджерів одного з профспілкових об’єднань та інших юридичних осіб працівники ДБР провели низку процесуальних дій. За матеріалами ДБР арештовані свердловини, з яких незаконно видобували мінеральну воду на сотні мільйонів гривень. Слідство встановило, що заступник голови профспілок України у змові з керівниками низки державних та приватних санаторіїв організував незаконний видобуток мінеральної води та її комерційної реалізації. Окрім того, до оборудки були залучені кілька приватних підприємств, яким незаконно надавалися переваги щодо придбання мінеральної води, видобутої зі свердловин державних санаторіїв, її подальшого бутилювання та продажу до торгівельних мереж[1][2].
Формування мінеральних вод України: Монографія / За ред. В.М.Шестопалова.— К.: Наук. думка, 2009.— 311 c.
Галецький Л. С.Атлас «Геологія і корисні копалини України»/ Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М.[та ін.]; під ред. Л. С. Галецького.— Київ: УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001.— 168с.— ISBN 966-02-2139-8.
Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013.— 683 с.
Минеральные воды Закарпатья: Химический состав, пути формирования, перспективы использования / С.П.Билак; Под ред. В.В.Колодия.— Львов: Вища шк, 1986.— 168 с.
