Двосторонні відносини між Бутаном і Китайською Народною Республікою традиційно були напруженими, і вони не підтримують офіційних дипломатичних відносин[1][2]. Китай розділяє з північчю Бутану загальний кордон завдовжки 470 км, а територіальні суперечки є джерелом потенційних конфліктів. З 1980-х років уряди цих країн регулярно проводять переговори з прикордонних питань і питань безпеки, спрямованих на зниження напруженості[1][2].
| Міжнародні відносини між Бутаном і Китайською Народною Республікою | |
|---|---|
 | |
 Китайська Народна Республіка |
 Бутан |
Історія
Протягом усієї своєї історії Бутан мав тісні культурні, історичні, релігійні та економічні зв'язки з Тибетом. Відносини з Тибетом стали напруженими, коли Бутан встав на бік Британської імперії в її війні з Тибетом. Введення китайських військ у Тибет у 1951 році викликало значну напруженість в Бутані, який побоювався агресії з боку Китаю[3][4]. Кордон з Китаєм ніколи не був офіційно визнаним, і народні повстання в Тибеті проти комуністичного Китаю в 1959 році, і втеча Далай-лами в Індію зробили захист від Китаю пріоритетом для Бутану. За оцінками, в Бутан втекли понад 6 000 тибетців і їм було надано політичний притулок[3][5].
Прикордонні питання
- Див. також: Територіальні суперечки між Королівством Бутан і Китайською Народною Республікою[zh]
Разом з захопленням Тибету, китайська армія окупувала 8 західних тибетських анклавів, які перебували під бутанським управлінням. У 1961 році Китай опублікував карту зі зміненим накресленням традиційної лінії кордону, на якій показувалося, що деякі території Бутану, Непалу і королівства Сіккім (нині штат Індії) належать Китаю[3]. Вторгнення китайських солдатів і тибетських пастухів на бутанську територію також викликало напруженість в Бутані. Бутан закрив кордони та встановив широкі військові зв'язки з Індією[3][4]. Під час китайсько-індійської війни 1962 року бутанська влада дозволила переміщення індійських військ через територію Бутану[3]. Проте, поразка Індії викликала занепокоєння з приводу здатності Індії захистити Бутан. Тому у своїх відносинах з Індією Бутан дотримується політики нейтралітету[2][3]. Згідно з офіційною заявою короля Бутану в парламенті, є чотири спірних території між Бутаном і Китаєм, що займають площу понад 270 км²[2].
Розвиток відносин
До 1970-х років інтереси Бутану в переговорах з Китаєм представляла Індія[2]. Ставши в 1971 році членом ООН, Бутан став проводити інший курс у своїй зовнішній політиці[6]. В ООН Бутан голосував на користь Китаю і підтримав політику «Єдиного Китаю»[2]. У 1974 році в Бутан для участі в заходах з нагоди коронації короля Джігме Сінг'є Вангчука запросили посла Китаю в Індії. У 1983 році в Нью-Йорку відбулися переговори міністрів закордонних справ Бутану та Китаю, на яких обговорили встановлення двосторонніх відносин. У 1984 році Бутан і Китай почали щорічні прямі переговори з прикордонних питань[2][4].
У 1998 році Бутан і Китай підписали договір про мир і спокій на кордоні. Це була перша двостороння угода між двома країнами. Відповідно до договору Китай підтвердив свою повагу суверенітету і територіальної цілісності Бутану, і обидві сторони домовилися будувати відносини на основі п'яти принципів мирного співіснування[2][4][7]. Тим не менш, Китай, порушуючи угоди 1998 року, розпочав будівництво доріг на спірних територіях. Бутанська газета Kuensel написала, що Китай може використовувати дороги для подальших претензій на прикордонні території[4][7]. У 2002 році Китай представив докази щодо претензій на спірні території, після переговорів було досягнуто тимчасової угоди[2].
Примітки
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
