Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Міжнаро́дна конве́нція про за́хист усі́х осі́б від наси́льницьких зни́кнень — конвенція ООН, прийнята в 2006 році. Набрала чинності 23 грудня 2010 року, через 30 днів після того, як число країн-учасниць досягло 20.
| Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень | |
|---|---|
 Держави-учасниці Підписано, але не ратифіковано Не підписант | |
| Абревіатура | CPED |
| Тип | Багатостороння угода[en] |
| Підготовлено | 29 червня 2006[1] |
| Підписано | 20 грудня 2006 |
| Місце | Париж, Франція |
| Чинність | 23 грудня 2010 |
| Умови | 20 ратифікацій (стаття 39 конвенції) |
| Підписанти | 98 держав |
| Сторони | 71 держава |
| Зберігається | Секретаріат ООН (секція договорів)[2] |
| Статус | чинний |
| Мова | англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька |
| Сайт | Комітет з питань насильницьких зникнень[3] |
Загальні положення
Метою конвенції є захист від насильницьких зникнень, котрі визначається в статті 2 наступним чином:
арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.
У статті 1 конвенції також говориться:
Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення.
Комітет з насильницьких зникнень
Для контролю за виконанням конвенції повинен бути створений Комітет з насильницьких зникнень у складі десяти експертів, які обираються на чотири роки з можливість однократного переобрання.
До функцій комітету належать:
- розгляд доповідей, котрі кожна держава-учасниця повинна подати упродовж двох років з моменту набрання чинності Конвенції для цієї країни (стаття 29);
- надіслання рекомендацій державам-учасницям для виявлення та захисту зниклих осіб (стаття 30);
- розгляд повідомлень про порушення Конвенції державою-учасницею, які надійшли від приватних осіб або інших держав-учасниць (статті 31, 32);
- відвідування держав-учасниць з їх дозволу за наявності відомостей про вчинення цією державою дій, що завдають суттєвої шкоди положенням Конвенції (стаття 33);
- доведення питання про широку або систематичну практику насильницьких зникнень у будь-якій з держав-учасниць до відома Генеральної Асамблеї ООН (стаття 34);
- подання щорічної доповіді про свою роботу (стаття 36).
Див. також
Список приміток
Джерела
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.