Машталір

Візни́к^[1], розм. ку́чер^[2] (нім. Kutscher, від Kutsche, «коч»), застарілі варіанти візни́ця^[3], фу́рман^[4] (пол. furman, нім. Fuhrmann), розм. хурман^[5], машталі́р^[6] — людина, яка править кінним екіпажем. Розташовується на передку, тримає в руках віжки.

Малюнок Т. де Кей Вінанса, 1847

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Машталір (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Візник.

Запит «Кучер» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Слово машталір походить через посередництво пол. masztalerz від сер.-в.-нім. ma(h)rstal («стайня»), до якого сходить також і слово «маршал» (первісно так звали королівських конюхів)^[7].

У Російській імперії періоду кріпосного права панськими машталірами були частіше за все дворові. Царський візник, як видно з палацових записів, завжди бував із стольників; деякі з візниць згодом робилися наближеними царів і вельми знатними особами, як, наприклад, Борис Петрович Шереметєв^[8].

У XVII столітті в Росії була встановлена ямська повинність — візництво на державній службі для поштових перевезень, перевезень чиновників і казенних вантажів; візники отримали назву ямщиків.

Див. також

• Візник