Мушкет

Мушкéт (італ. moschetto — «маленька муха, мошка») — ручна вогнепальна зброя з ґнотовим замком. Калібр — 20—23 мм, дальність стрільби — до 250 м. У Європі мушкети з'явилися вперше в Іспанії на початку XVI століття^[1]: спочатку як важкий варіант аркебуза, здатний пробивати лати^[2]. У кінці 17 — на початку 18 ст. замінені кременевими рушницями. В англомовних країнах мушкетами називалися всі гладкоствольні рушниці (англ. musket). У Російській імператорській армії мушкетами до 1810 року називалися кремінні рушниці драгунських полків, однакові з карабінами кірасирів^[3].

Мушкет
Похідна робота	musketoond
Мушкет у Вікісховищі

Мушкети

Назва

Слово мушкет походить (через посередництво пол. muszkiet, нім. Muskete, фр. mousquet) від італ. moschetto («маленька муха, мошка», «арбалетна стріла», «мушкет»)^[4]; першу згадку слова moschetto відносять до 1499 року^[5]. В англійській мові словом musket після виходу з ужитку справжніх важких мушкетів аж до XIX століття продовжували називати всі гладкоствольні рушниці, внаслідок цього спостерігається змішування термінів arquebus і musket^[6].

Історія виникнення

Китайські мушкетери династії Мін (1368—1644) у тренувальному строї, замальовані Цзяо Ю, воєначальником 14-го ст. династії Мін

Аркебузи, що з'явилися в XV столітті, на початок XVI вже не могли пробивати вдосконалені обладунки. Збільшення калібру до 18 мм і ваги кулі до 50 г (проти 25 г в аркебуз)^[7] вирішило проблему. Появу мушкета датують 1521 р.^[7]. Озброєних мушкетами солдатів стали називати мушкетерами.

Внаслідок великої ваги (7-8 кг) мушкет використовувався зі сошкою (замість неї могли виступати також алебарди чи бердиші)^[8]. Для зменшення сили відбою стрільці надівали на праве плече шкіряну подушку. Первісно на мушкетах застосовувався ґнотовий замок. Шведський король Густав II Адольф впровадив на них колісцевий замок, а також полегшив вагу (до 5 кг)^[3], що уможливило обходитися без сошки. Вихід з ужитку важких обладунків зумовив зникнення мушкетів^[9]. Наприкінці XVII століття мушкети були замінені кременевими рушницями^[7] (фузеями). Мушкети московських стрільців мали вагу близько 6 кг (словом «мушкет» у Московській державі називали будь-яку рушницю іноземного виробництва)^[3], наприкінці XVII ст. у новій петрівській армії на зміну їм прийшли легші фузеї з багнетами^[3].

Мушкетерам радили брати приціл на рівні гомілок (при стрільбі по кінноті — на рівні грудей або ніг коня), оскільки під час пострілу відбій підіймав ствол догори і приціл у верхню частину тіла приводив до перельоту кулі над головою противника^[10].

Див. також

• Мушкетон
• Пищаль
• Аркебуза
• Бандолет
• Гаківниця
• Яничарка
• Лицар із самопалом (герб)