Loading AI tools
російський письменник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Муратов Павло Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Муратов Павел Павлович | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Муратов Павел Павлович | |||
| Народився | 19 лютого (3 березня) 1881 місто Бобров (Воронезька обл., РФ) | |||
| Помер | 5 лютого 1950 (68 років) Вотерфорд, Ірландія | |||
| Громадянство |  Російська імперія,  СРСР,  Франція | |||
| Національність | росіянин | |||
| Діяльність | письменник, музейний працівник, мистецтвознавець | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], мистецтвознавство[1], військова історія[1] і перекладацтво[d][1] | |||
| Alma mater | Петербурзький державний університет шляхів сполучення | |||
| Мова творів | російська | |||
| Напрямок | романтичний реалізм | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Мура́тов Павло́ Па́влович (рос. Муратов Павел Павлович, 19 лютого (3 березня) 1881 — 5 лютого, 1950) — російський письменник, музейний працівник, мистецтвознавець.
Народився в місті Бобров, Нині Воронезька область. Навчався в кадецькому корпусі. Вищу освіту отримав в Петербурзі, де закінчив залізничний Інститут шляхів сполучення. Створив першу подорож за кордон у 1905 — 1906 роках. По поверненню в Росію почав співпрацювати з російськими періодичними виданнями — (з 1906 р.) друкував статті в журналах «Весы», «Золотое руно», «Аполлон», «Старые годы».
Серед знайомих цього періоду -
Тісно співпрацював з видавцем Некрасовим К. Ф. Видавництво мало різноманітні відділи, серед яких (російською)-
До 1916 року, поки Некрасов не продав права на видавництво, з ним співпрацювали Олександр Блок, Костянтин Бальмонт, Валерій Брюсов, Андрій Бєлий, Олексій Толстой, Дмитро Мережковский, Федір Сологуб, Михайло Кузмін, В. Ходасевич, Б. Зайцев та інші. Належав до них і Муратов. З часткою цих літераторів Муратов зустрінеться в еміграції.
У 1914 році Некрасовразом з мистецтвознавцем П. П. Муратовым встиг надрукувати шість примірників литературно-художнього журналу «София», присвяченого дослідженням давньоруського мистецтва і порівняння його з мистецтвом західноєвропейським. В журнале тоді співпрацювали філософи Микола Бердяєв, М. Гершензон, В. Ходасевич, Б. Зайцев, И. Грабарь, Бенуа Олександр Миколайович та інші. Видання припинило існування у зв'язку з мобілізацією на фронт його багатьох співпрацівників, серед яких був і редактор П. П. Муратов. Муратов повернувся живим.
У 1918—1922 роках працював у відділі охорони пам'яток Наркомпроса РСФСР, разом з И.Грабарем брав участь в реставрації пам'яток Москви та Великого Новгорода. У 1918 році, аби підтримати литераторів в голодні роки, заснував разом з Ходасевичем та М. Осоргиним Книжкову красничку письменників. Муратов П. П. — також засновник Товариства італійських студій (итал. Studio Italiano).
Громадська діяльність Муратова не зупинялась на допомозі письменникам, бо голодували усі верства населення. Він брав участь в рятуванні не тільки письменників, співпрацював з Комитетом допомоги голодуючим (Помгол). У 1921 році, коли більшовицький уряд розпочав погроми громадських товариств інших ідейних (небільшовицьких) спрямувань, був заарештований разом з іншими співпрацівниками Помголу.
З 1922 року — в еміграції, спочатку мешкав у місті Берлін, потім перебрався у Рим. У 1927 році оселився у Парижі. Серед наукових зацікавлень Муратова — історія 1-ї світової війни. Драматичні політичні події в тогочасній Німеччині, прихід до влали фашистів в Німеччині і Іспанії спонукав старого історика і письменника перебратився і Велику Британію до початку нової війни. Помер у Ірландії.
Мавритания // «Современные записки», № 33, 1927
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
