Муравйов Андрій Миколайович

Муравйов Андрій Миколайович (30 квітня 1806, Москва — 18 серпня 1874, Київ) — письменник, історик церкви, просвітитель, пам'яткоохоронець, краєзнавець, колекціонер^[3], почесний член Московської та Київської духовних академій^[4].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Муравйов.

Муравйов Андрій Миколайович
Народився	30 квітня (12 травня) 1806 або 1798[1] Москва, Російська імперія
Помер	18 (30) серпня 1874 або 1874[1] Київ, Російська імперія
Поховання	Андріївська церква
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник, історик, драматург, поет, перекладач
Мова творів	французька
Членство	Петербурзька академія наук
Рід	Рід Муравйовихd
Батько	Микола Миколайович Муравйовd
Мати	Олександра Михайлівна Мордвіноваd
Брати, сестри	Михаїл Муравйов[2], Муравйов Олександр Миколайович і Nikolay Muravyov-Karskyd[2]
Муравйов Андрій Миколайович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Андрій Миколайович Муравйов народився 30 квітня 1806 року в Москві, у родині відомого математика, генерал-майора М. М. Муравйова. Здобув домашню освіту. В юнацькі роки, під впливом свого учителя Семена Равича, почав писати вірші. У 1827 році вийшла перша збірка віршів «Таврида» [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.].

З 17 років перебував на військовій службі. З 1832 по 1846 рік працював у Святійшому Синоді, пізніше — в Департаменті азіатських справ, начальником тюремного кабінету^[4]. Закінчив екстерном Московський університет, а згодом був обраний почесним членом Московської духовної академії та Київської духовної академії.

Літературна діяльність

Муравйов був автором численних широковідомих праць з питань релігії, історії Церкви, які витримали чимало видань. Розпочинав літературну діяльність з поезії та перекладів, які не мали успіху. У 1829—1930 роках він мандрував Палестиною і Єгиптом, а у 1832 році видав свою першу прозову працю рос. «Путешествие по Святым местам в 1830 г.», яка була високо оцінена. Олександр Пушкін про неї писав: «С умилением и невольной завистью прочли мы книгу…». У 1844 році була видана чергова фундаментальна праця рос. «Путешествие по святым местам русским», третина якої була присвячена святиням Києва. Пізніше у Санкт-Петербурзі вийшла й окрема книжка рос. «Описание Киева»^[5]. Він вперше опублікував деякі житія, закриту раніше справу Нікона^[4].

Переїзд до Києва

У 1859 році Андрій Муравйов придбав у Києві садибу на Андріївському узвозі, 38. Сюди він щоліта приїздив з Санкт-Петербурга, а 1868 року, після виходу у відставку дійсним статським радником, переселився остаточно^[5]. Він був знайомий з багатьма російськими письменниками, деякі з них відвідували його будинок у Києві, зокрема поети Федір Тютчев (1869) та Олексій Апухтін (1873), які присвятили йому свої вірші^[6].

У 1864 році виступив одним із фундаторів Свято-Володимирського братства у Києві, а 1869 року його очолив.

Зібрав велику колекцію старожитностей, серед яких ікони, хрести, краєвиди Києва. Для цієї колекції в будинку Муравйова в Києві було відведено спеціальну кімнату. У 1878 році колекція була передана його племінником Церковно-археологічному музею при Київській духовній академії.

Пам'яткоохоронна діяльність в Києві

Андрій Муравйов багато зробив для охорони пам'яток та історичного середовища Києва, зокрема, завдяки його клопотанням:

• була відремонтована каплиця над Хрещатицьким джерелом (поруч з колоною магдебурзькому праву), відновлені традиційні хресні ходи до Хрещатицького джерела^[6];
• відхилено проект військового будівництва на Старокиївській горі;
• споруджена церква святих Бориса і Гліба у Вишгороді^[4].

Муравйов дбав також про вулицю, на якій мешкав, — Андріївський узвіз. Разом зі своїм другом і сусідом Міхалом Грабовським добився того, що з Узвозу вигнали всі будинки розпусти^[7].

Найбільше він опікувався долею Андріївської церкви. За його ініціативи було організовано збір коштів та влаштований спеціальний комітет для проведення ремонтно-реставраційних робіт та укріплення схилів гори, на якій церква розміщена. В ході робіт було поновлено баню і декор церкви, впорядковано навколишню територію. Також були відремонтовані священицькі покої у стилобаті, а в них 1865 року влаштовано церкву на честь преподобного Сергія. За його сприяння Міністерство внутрішніх справ подарувало церкві 2 ікони в ошатних кіотах, від київського митрополита Арсенія — картину П. Бориспольця «Проповідь апостола Андрія», від графа Шереметєва — копію картини з його домової церкви — «Вибір віри князем Володимиром».

В Андріївській церкві був похований: на першому поверсі цокольного об'єму, в стіні сучасної вчительської кімнати, вмуровано плиту з чорного граніту з викарбуваним написом^[4].

Пам'ять

Андрію Миколайовичу Муравйову присвячено декілька вітрин Музею Однієї Вулиці. Там представлені прижиттєві видання чисельних праць письменника, фотографії його саду на Андріївському узвозі та портрети А. М. Муравйова, в тому числі й копія портрету, намальованого М. Лермонтовим.

Вибрані праці

• рос. «Путешествие ко Святым местам в 1830 г.» (СПб., 1832; 8 видань);
• рос. «Письма о богослужении Восточной кафолической церкви» (СПб., 1836; 11 видань, перекладена майже всіма європейськими мовами);
• рос. «История русской церкви» (СПб., 1838; 4 видання);
• рос. «Путешествие по святым местам русским» (СПб., 1838);
• рос. «Изложение Символа Веры Православной Кафолической церкви» (СПб., 1838; 4 видання);
• рос. «Первые 4 века христианства» (СПб, 1840);
• рос. «Описание Киева» (СПб., 1844);
• рос. «Раскол, обличаемый своею историею» (СПб., 1854);
• рос. «Жития святых российской церкви, также Иверских і Славянских» (СПб., 1855—58);
• рос. «Впечатления Украйны и Севастополя» (СПб., 1859);
• рос. «Сношение России с Востоком по делам церковным» (СПб., 1858—60);
• рос. «Письма митрополита московского Филарета к А.Н.М.» (К., 1869),
• рос. «Знакомство с русскими поэтами» (К., 1871),
• рос. «Мои воспоминания» (М., 1913)^[3].

Примітки

1. Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.

   d:Track:Q60909659d:Track:Q1127581
2. Муравьев, Андрей Николаевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XX. — С. 188–189.

   d:Track:Q21281398d:Track:Q602358d:Track:Q23892934d:Track:Q19908137d:Track:Q656
3. Федорова Л. Д. Муравйов Андрій Миколайович // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
4. Кальницький М. Могила Муравйова А. М. // Звід пам'яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999.
5. Александр Анисимов. Андрей Муравьйов. Благочестивый странник [Архівовано 24 червня 2013 у Wayback Machine.] // «Киевский телеграфЪ» №(296) (рос.)
6. Кальницький М., Ножненко С., Скібіцька Т. Житловий будинок 1-ї пол. 19 ст., в якому проживали Анненков О. С., Булгаков М. О., Воскресенський І. П., Муравйов А. М. // Звід пам'яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999.
7. Віктор Заславський. Дружба народів, Церков та людей на вулицях Старого Києва. Архів оригіналу за 8 листопада 2011. Процитовано 1 березня 2012.

Джерела та література

• Л. Д. Федорова. Муравйов Андрій Миколайович [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 128. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Література

• Д. Шльонський, О. Браславець. Андріївський узвіз, його історія та путівник по Музею Однієї Вулиці. Вид-во «Центр Європи», Львів-Київ, 2008, 2009

Посилання

• Александр Анисимов. Андрей Муравьйов. Благочестивый странник // «Киевский телеграфЪ» №(296) (рос.)
• Муравьев А. Н. Путешествие по святым местам русским: Киев [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] // В Тип. ИИИ. Отд. собств. Е. И. В. Канцелярии, — 1844, — 291 стор.