Муравйов-Апостол Сергій Іванович

Сергій Іванович Муравйов-Апостол (нар. 1796, Санкт-Петербург, Російська імперія — страчений 25 липня 1826, Санкт-Петербург, Російська імперія) — один з лідерів повстання декабристів. Підполковник Чернігівського полку. Керівник повстання Чернігівського полку. Син Муравйова-Апостола Івана Матвійовича, брат Муравйова-Апостола Матвія Івановича та Іполита Івановича Муравйова-Апостола. Нащадок (по лінії матері батька) Данила Петровича Апостола, українського гетьмана (1727—1734 роки).

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Муравйов-Апостол.

Муравйов-Апостол Сергій Іванович
Народився	9 жовтня 1796(1796-10-09)[1][2]  Санкт-Петербург, Російська імперія[3][4]
Помер	25 липня 1826(1826-07-25)[5][3][4] (29 років)  Петропавлівська фортеця, Петроградський район, Санкт-Петербург, Російська імперія[4] або Санкт-Петербург, Російська імперія[6]  ·повішення[4]
Країна	Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець, політик, офіцер
Галузь	Повстання декабристів[6]
Знання мов	російська[6]
Учасник	Бородінська битва і Повстання декабристів
Членство	Союз спасіння і Союз благоденства
Військове звання	підполковник
Рід	Рід Муравйовихd
Батько	Муравйов-Апостол Іван Матвійович
Мати	Anna Muravyova-Apostold
Брати, сестри	Муравйов-Апостол Іполіт Іванович і Муравйов-Апостол Матвій Іванович
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Дитинство провів у Гамбурзі. Потім виховувався в приватному пансіоні в Парижі. Військову службу розпочав 1810 року. Учасник Вітчизняної війни 1812 року і закордонних походів 1813—1814 років.

У 1817—1820 роках гвардійський офіцер Сергій Муравйов-Апостол служив у знаменитому Семенівському полку (єдиному в тодішній імперській армії, де не практикувалися — не те що були заборонені юридично, але їх вживання вважалося морально ганебним — тілесні покарання).^[7] За «лібералізм» щодо солдатів його звільнили з гвардії й відправили служити в діючу армію в частини Полтавського піхотного полку, згодом (1822 року) переведений у Чернігівський 29-й піхотний полк командиром 2-го батальйону.

Масон, член і обрядоначальник (з 1817 року) ложі «Трьох доброчинностей» (вийшов з ложі 1818 року). Один із організаторів Союзу спасіння і Союзу благоденства. Член Південного товариства (один із директорів, голова Васильківської управи). Прийнятий у Південне товариство декабристів Пестелем у 1822 році.^[8] У співпраці з М. П. Бестужевим-Рюміним склав революційну прокламацію «Православний катехізис», яка закликала до повалення самодержавства і встановлення республіки (згодом її було прочитано перед повсталим Чернігівським полком). Будучи за своїми переконаннями республіканцем і противником кріпацтва, Муравйов-Апостол в 1823—1825 роках запропонував низку планів озброєного повстання в армії, яку декабристи розглядали як основну силу перевороту. Підтримував ідею царевбивства.

Використовуючи солдатів колишнього Семенівського полку, переведених в Україну, розгорнув революційну пропаганду у військах. На початку листопада 1825 року призначений третім директором Південного товариства; займався підготовкою повстання у військових частинах, дислокованих в Україні. Користувався великою популярністю серед солдатів.

Заарештований 29 грудня 1825 року в Трилісах, був звільнений офіцерами-спільниками (Кузьміним, Щепилло, Сухиновим) і разом з підпоручиком Михайлом Бестужевим-Рюміним очолив повстання Чернігівського полку 29 грудня 1825 — 3 січня 1826 року. 3 січня 1826 року повсталий полк зазнав поразки під Ковалівкою. У бою з урядовими військами Сергій Муравйов-Апостол був тяжко поранений картеччю і взятий у полон. З великою гідністю і мужністю поводив себе під час слідства. Засуджений до страти через повішення на кронверку Петропавлівської фортеці. Страчений на світанку 13(25) липня 1826 року разом із чотирма товаришами. Він, а також Рилєєв, зірвалися з шибениці через гнилу мотузку; однак їх не помилували, а повісили повторно («Нещасна Росія: і стратити як слід не вміють», — вигукнув Рилєєв, за іншими даними — Сергій Муравйов-Апостол). Сергію Івановичу не виповнилося і 30 років. Друзі, офіцери і солдати називали його «Апостол Сергій».^[7]

За дві години до страти Сергій Муравйов-Апостол казав священику Петру Мисловському на останній сповіді: «Радість і спокій, що запанували в душі моїй, дають мені солодкі надії, що жертва моя Богом не знехтувана»^[9]

Похований разом з іншими страченими декабристами на острові Голодаї.

Нагороди та почесні звання

• Георгіївська зброя
• Орден Святої Анни 4 ступеня
• Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира 4 ступеня з бантом
• Орден Святої Анни 2 ступеня

Див. також

• Декабристи
• Повстання Чернігівського полку 1826
• Союз спасіння
• Союз благоденства

Джерела

1. Encyclopædia Britannica

   d:Track:Q5375741
2. http://www.hrono.ru/biograf/bio_m/muravapostsi.php
3. Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.

   d:Track:Q455d:Track:Q2846567d:Track:Q2743906
4. Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.

   d:Track:Q1768199d:Track:Q649d:Track:Q5061737
5. VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.

   d:Track:Q54837d:Track:Q54919
6. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
7. Incognita, Газета День, День, всеукраїнська газета, історичний сайт, Ukraina Incognita, Україна. Людина на всі часи - Україна Incognita. incognita.day.kiev.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.
8. Н. П. Савичев. Первые благовестители свободы. — Киев, изд-во политической литературы Украины, 1990, с.106
9. Апостол Свободи. Апостол Свободи. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.

Посилання

• Муравйов-Апостол Сергій Іванович [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Н.Эйдельман. К биографии Сергея Ивановича Муравьёва-Апостола

Література

• Г. Д. Казьмирчук. Муравйов-Апостол Сергій Іванович [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 132. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• «Українські декабристи чи декабристи на Україні?»: Рух декабристів очима істориків 1920-х років / Упор., вступ. ст. та примітки Григорія Казьмирчука, Юрія Латиша. К., 2011. 195 с. [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 6. К., 2009. 204 с. [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 7. К., 2013. 440 с. [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття. Стор. 80
• Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной.-М.,"Наука", 1988