Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сергій Іванович Муравйов-Апостол (нар. 1796, Санкт-Петербург, Російська імперія — страчений 25 липня 1826, Санкт-Петербург, Російська імперія) — один з лідерів повстання декабристів. Підполковник Чернігівського полку. Керівник повстання Чернігівського полку. Син Муравйова-Апостола Івана Матвійовича, брат Муравйова-Апостола Матвія Івановича та Іполита Івановича Муравйова-Апостола. Нащадок (по лінії матері батька) Данила Петровича Апостола, українського гетьмана (1727—1734 роки).
| Муравйов-Апостол Сергій Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 9 жовтня 1796[1][2] Санкт-Петербург, Російська імперія[3][4] |
| Помер | 25 липня 1826[5][3][4] (29 років) Петропавлівська фортеця, Санкт-Петербург, Російська імперія[4] або Санкт-Петербург, Російська імперія[6] ·повішення[4] |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець, політик, офіцер |
| Галузь | Повстання декабристів[6] |
| Знання мов | російська[6] |
| Учасник | Бородінська битва і Повстання декабристів |
| Членство | Союз спасіння і Союз благоденства |
| Військове звання | підполковник |
| Рід | Рід Муравйовихd |
| Батько | Муравйов-Апостол Іван Матвійович |
| Мати | Anna Muravyova-Apostold |
| Брати, сестри | Муравйов-Апостол Іполіт Іванович і Муравйов-Апостол Матвій Іванович |
Дитинство провів у Гамбурзі. Потім виховувався в приватному пансіоні в Парижі. Військову службу розпочав 1810 року. Учасник Вітчизняної війни 1812 року і закордонних походів 1813—1814 років.
У 1817—1820 роках гвардійський офіцер Сергій Муравйов-Апостол служив у знаменитому Семенівському полку (єдиному в тодішній імперській армії, де не практикувалися — не те що були заборонені юридично, але їх вживання вважалося морально ганебним — тілесні покарання).[7] За «лібералізм» щодо солдатів його звільнили з гвардії й відправили служити в діючу армію в частини Полтавського піхотного полку, згодом (1822 року) переведений у Чернігівський 29-й піхотний полк командиром 2-го батальйону.
Масон, член і обрядоначальник (з 1817 року) ложі «Трьох доброчинностей» (вийшов з ложі 1818 року). Один із організаторів Союзу спасіння і Союзу благоденства. Член Південного товариства (один із директорів, голова Васильківської управи). Прийнятий у Південне товариство декабристів Пестелем у 1822 році.[8] У співпраці з М. П. Бестужевим-Рюміним склав революційну прокламацію «Православний катехізис», яка закликала до повалення самодержавства і встановлення республіки (згодом її було прочитано перед повсталим Чернігівським полком). Будучи за своїми переконаннями республіканцем і противником кріпацтва, Муравйов-Апостол в 1823—1825 роках запропонував низку планів озброєного повстання в армії, яку декабристи розглядали як основну силу перевороту. Підтримував ідею царевбивства.
Використовуючи солдатів колишнього Семенівського полку, переведених в Україну, розгорнув революційну пропаганду у військах. На початку листопада 1825 року призначений третім директором Південного товариства; займався підготовкою повстання у військових частинах, дислокованих в Україні. Користувався великою популярністю серед солдатів.
Заарештований 29 грудня 1825 року в Трилісах, був звільнений офіцерами-спільниками (Кузьміним, Щепилло, Сухиновим) і разом з підпоручиком Михайлом Бестужевим-Рюміним очолив повстання Чернігівського полку 29 грудня 1825 — 3 січня 1826 року. 3 січня 1826 року повсталий полк зазнав поразки під Ковалівкою. У бою з урядовими військами Сергій Муравйов-Апостол був тяжко поранений картеччю і взятий у полон. З великою гідністю і мужністю поводив себе під час слідства. Засуджений до страти через повішення на кронверку Петропавлівської фортеці. Страчений на світанку 13(25) липня 1826 року разом із чотирма товаришами. Він, а також Рилєєв, зірвалися з шибениці через гнилу мотузку; однак їх не помилували, а повісили повторно («Нещасна Росія: і стратити як слід не вміють», — вигукнув Рилєєв, за іншими даними — Сергій Муравйов-Апостол). Сергію Івановичу не виповнилося і 30 років. Друзі, офіцери і солдати називали його «Апостол Сергій».[7]
За дві години до страти Сергій Муравйов-Апостол казав священику Петру Мисловському на останній сповіді: «Радість і спокій, що запанували в душі моїй, дають мені солодкі надії, що жертва моя Богом не знехтувана»[9]
Похований разом з іншими страченими декабристами на острові Голодаї.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
