Мулик Михайло Іванович

Михайло Іванович Мулик (нар. 28 жовтня 1920, Горожанка — пом. 25 січня 2020, Івано-Франківськ) — український громадський та військовий діяч, вояк дивізії СС «Галичина», в'язень радянських концтаборів, багатолітній голова станиці Галицького братства колишніх вояків 1-ї української дивізії Української Національної Армії^[1], почесний громадянин Івано-Франківська^[2], останній комбатант дивізія СС «Галичина» в Івано-Франківську^[3][4].

Михайло Мулик
Загальна інформація
Народження	28 жовтня 1920(1920-10-28) Горожанка, нині Монастириський район Тернопільська область
Смерть	25 січня 2020(2020-01-25) (99 років) Івано-Франківськ, Україна
Національність	українець
Партія	ОУНР
Військова служба
Роки служби	1943–1945
Вид ЗС	Ваффен-СС
Формування	14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битви	Друга Світова війна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мулик.

Життєпис

Михайло Мулик народився 28 жовтня 1920 року в селі Горожанка, нині Монастириський район Тернопільська область. Його батько Іван був підстаршиною Українських січових стрільців. Ще у юності став членом юнацтва ОУН, а в 1937 році став членом Організації Українських Націоналістів. За її завданням у вересні 1943 року вступив до лав дивізії «Галичина». Служив радистом. Учасник битви під Бродами у липні 1944 року. Потрапив у радянський полон. Два роки допитували в московській Луб'янській в'язниці. На 10 років позбавили волі й на п'ять — громадянських прав.

Покарання відбував на вугільних шахтах в Республіці Комі.

Із заслання повернувся 1958 року. Оселився у Станіславі, тепер — Івано-Франківськ. Працював маляром, столяром, паралельно здобуваючи економічну освіту на вечірньому відділенні автомобільного технікуму. Ще до закінчення технікуму почав працювати економістом, а згодом і бухгалтером. Працював головним бухгалтером на виробничому об'єднанні «Прикарпатліс» до виходу на пенсію. У 1989 році став членом культурно-наукового товариства «Рух». Був бухгалтером ліквідаційної комісії міськкому й обкому КПРС.

1991 року організував Товариство політичних в'язнів і репресованих. За рік із дивізійником Володимиром Малкошем створив Братство колишніх вояків «Галичини». Щороку 28 квітня святкував день створення дивізії «Галичина».

У 2017 році отримав звання почесного громадянина Івано-Франківська. Досі не реабілітований українською владою.

Помер 25 січня 2020 року в місті Івано-Франківськ. 27 січня 2020 року в Івано-Франківську відбулось прощання з Михайлом Муликом в Будинку смутку, що на вулиці Ребета, на яке зібралися рідні, близькі, представники влади та усі небайдужі містяни^[5]. Похований 28 січня 2020 року в Івано-Франківську на міському кладовищі. Похоронне Богослужіння відслужив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир^[6].

Нагороди

Мав ряд дивізійних нагород^[7].

Почесні звання

• Почесний Громадянин міста Івано-Франківська (з 2017 року)

Вшанування пам'яті

• 13 квітня 2022 року на честь Михайла Мулика перейменували вулицю Гаркуші в місті Івано-Франківськ^[8]

Доробок

Михайло Мулик написав вісім книжок про український визвольний рух.

• «За Україну боролись, за Україну вмирали». — Івано-Франківськ, 2016. — 288 ст. ISBN 978-966-428-488-9^[9][10]
• «Під сонцем Італії. Московські морози.» — Івано-Франківськ: «Місто НВ», 2013. — 120 с. ISBN 978-966-428-306-6
• «Дух, що тіло рве до бою…» — Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2010. — 215 с.
• «Трагедія нації». — Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2003. — 82 с. ISBN 966-7524-22-1
• «Пам'ять серця». — Івано-Франківськ, 1997. — 20 с.
• «Від січового стрілецтва до революції гідності»." — Івано-Франківськ: «Місто-НВ», 2015. — 206 с.

Література

• «Почесні громадяни міста Івано-Франківська». — Івано-Франківськ: «Місто НВ», 2019.
• Андрій Охрімович, Олег Криштопа. «Україна. Загартована болем». «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. — 434 с. ISBN 978-966-14-9129-7

Примітки

1. Вшанування гідних [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.] «Незборима нація»
2. 99-річчя відзначив почесний громадянин Івано-Франківська Михайло Мулик. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
3. Останній у Франківську вояк дивізії СС «Галичина» Михайло Мулик розповів, як допомагає АТОвцям (відео). Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 15 квітня 2020.
4. Обласна рада висловлює глибокі співчуття з приводу смерті Михайла Мулика. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
5. В Івано-Франківську відслужили поминальну панахиду за почесним жителем міста ветераном дивізії «Галичина» Михайлом Муликом: фоторепортаж. Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
6. Під звуки оркестру: у Івано-Франківську провели в останню путь Михайла Мулика. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
7. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
8. В Івано-Франківську перейменували 25 вулиць з російськими назвами. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
9. За Україну боролись, за Україну вмирали. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
10. Михайло Мулик презентував нову книгу «За Україну боролись, за Україну вмирали» [Архівовано 8 вересня 2019 у Wayback Machine.] ОТБ «Галичина»

Посилання

• Інтерв'ю з дивізійником «Галичини» Михайлом Муликою [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Михайло Мулик, ветеран дивізії «Галичина»: Ніхто до хати держави не принесе. Україна потребує крові [Архівовано 14 травня 2019 у Wayback Machine.]