Оксид заліза(II)

Окси́д залі́за(II), мо́ноокси́д залі́за — неорганічна сполука, оксид заліза складу FeO. Являє собою порошок чорного кольору. FeO можна одержати відновленням оксиду заліза(III) монооксидом вуглецю при температурі 500 °С.

Оксид заліза(II)
Систематична назва	Залізо(II) оксид
Інші назви	монооксид заліза
Ідентифікатори
Номер CAS	1345-25-1
Номер EINECS	215-721-8
ChEBI	50820
SMILES	O=[Fe][1]
InChI	InChI=1S/Fe.O
Номер Гмеліна	13590
Властивості
Молекулярна формула	FeO
Молярна маса	71,844 г/моль[2]
Зовнішній вигляд	чорний порошок
Густина	6,0 г/см³[2]
Тпл	1377 °C[2]
Розчинність (вода)	нерозчинний
Розчинність (кислоти)	розчинний
Термохімія
Ст. ентальпія утворення ΔfHo 298	-272,0 кДж/моль
Пов'язані речовини
Інші аніони	карбонат заліза(II)
Інші катіони	оксид заліза(III)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Ця стаття про оксид FeO. Про інші оксиди заліза див. Оксиди заліза.

Поширення у природі

Мінерал сидерит

Природний оксид FeO належить до залізних руд. Він поширений у вигляді мінералу магнетиту (подвійний оксид FeO·Fe₂O₃), в'юститу FeO, а також у складі карбонату заліза FeCO₃, яким є мінерал сидерит.

Фізичні властивості

FeO являє собою чорний порошок, нерозчинний у воді.

Сполука є антиферомагнетиком з температурою Нееля 188 °К. Оксид заліза є нестехіометричною сполукою, зокрема, у проміжку температур 1360–1425 °C його склад описується як Fe_0,947O-FeO_1,2.

Отримання

FeO отримують відновленням оксиду заліза(III), наприклад, воднем або оксидом вуглецю CO:

${\displaystyle \mathrm {Fe_{2}O_{3}+H_{2}{\xrightarrow {400^{o}C}}2FeO+H_{2}O} }$ (утворюються домішки Fe₃O₄)

${\displaystyle \mathrm {Fe_{2}O_{3}+CO{\xrightarrow {500-600^{o}C}}2FeO+CO_{2}} }$ (нижче 500 °C утворюються домішки Fe₃O₄)

Іншим способом є термічне розкладання оксигеновмісних сполук заліза(II) без доступу кисню:

${\displaystyle \mathrm {FeCO_{3}{\xrightarrow {490-581^{o}C}}FeO+CO_{2}} }$

${\displaystyle \mathrm {Fe(OH)_{2}{\xrightarrow {150-200^{o}C}}FeO+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {FeC_{2}O_{4}\cdot 2H_{2}O{\xrightarrow {t}}FeO+CO+CO_{2}+2H_{2}O} }$

Хімічні властивості

Оксид заліза(II) не взаємодіє з водою, при невеликому нагріванні окиснюється до Fe₂O₃ (утворюється суміш FeO·Fe₂O₃), а на вологому повітрі утворюються гідрати оксиду Fe(III) (т.зв. іржа):

${\displaystyle \mathrm {2FeO+O_{2}{\xrightarrow {300-500^{o}C}}2Fe_{2}O_{3}} }$ (утворюються домішки Fe₃O₄)

${\displaystyle \mathrm {4FeO+2xH_{2}O+O_{2}\rightarrow 2(Fe_{2}O_{3}\cdot xH_{2}O)} }$

При нагріванні без доступу кисню, сполука диспропорціонує на залізо та Fe₃O₄:

${\displaystyle \mathrm {4FeO{\xrightarrow {560-700^{o}C}}Fe_{3}O_{4}+Fe} }$

FeO проявляє слабкі амфотерні властивості, із значною перевагою осно́вних. Він легко взаємодіє з кислотами, а також сплавляється із лугами з утворенням феритів:

${\displaystyle \mathrm {FeO+HCl\rightarrow FeCl_{2}+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {FeO+4HNO_{3(conc.)}\rightarrow Fe(NO_{3})_{3}+NO_{2}+2H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {FeO+4NaOH{\xrightarrow {400-500^{o}C}}Na_{4}FeO_{3}+2H_{2}O} }$

Оксид відновлюється воднем та коксом до заліза:

${\displaystyle \mathrm {FeO+H_{2}{\xrightarrow {350^{o}C}}Fe+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {FeO+C{\xrightarrow {>1000^{o}C}}Fe+CO} }$

Див. також

• Залізні руди