Мономі́ф (англ.Monomyth) або по́дорож геро́я— загальний шаблон, на якому вибудовуються міфи всіх народів світу. Також на ньому базуються численні художні твори як романи, фільми, відеоігри та реклама[1][2].
Схема подорожі героя міфу
Термін запроваджений Джозефом Кемпбеллом у його книзі «Тисячоликий герой» (1949). Подорож героя поділяється на кілька етапів. Загалом вона полягає в тому, що герой зі звичайного світу потрапляє у незвичайний, сповнений небезпек і випробувань. Він змушений звершувати різного роду подвиги, в ході яких отримує певний дар і опиняється на межі смерті, але рятується чудесним чином. З отриманим даром він повертається у звичайний світ та несе благо іншим людям.
Уперше слово «мономіф» вжив американський славістОмрі Ронен у 1904 році. Він називав мономіфом ставлення російського поета В'ячеслава Іванова до Діоніса як до «аватариХриста»[3]. Джозеф Кемпбелл запозичив слово «мономіф» з роману Джеймса Джойса«Поминки Фіннеґана» (1939), дослідження котрого опублікував у праці «Скелетний ключ до пробудження Фіннеґана» (1944) спільно з новелістом Генрі Мортоном Робінсоном[4][5]. Мономіф Кемпбелл визначав як оповідний архетип найвищого рівня, але також вживав цей термін і в значенні загального міфологічного архетипу або передбачуваної міфеми, повторюваної у світових культурах[6][7].
Фраза «подорож героя», використовувана як синонім мономіфу Кемпбелла, ввійшла в ужиток через два документальних фільми. Перший, «Подорож героя: Світ Джозефа Кемпбелла» (1987), супроводжуваний супутньою книгою «Подорож героя: Джозеф Кемпбелл про своє життя і творчість» (1990). Другий, серія основних інтерв'ю політичного коментатора Білла Мойєрса з Кемпбеллом, що вийшла 1988 року як документальний фільм з супутньою книгою «Сила міфу» (1988). Співавтор «Подорожі героя: Джозеф Кемпбелл про своє життя і творчість», Філ Кузіно, у вступі до переглянутого видання писав, що «мономіф— це фактично метаміф, філософське прочитання єдності духовної історії людства, Історія, що стоїть за історією»[8].
Шлях пригод героя зазвичай слідує схемі: виправа— ініціація— повернення. Герой під тиском обставин чи за внутрішнім прагненням наважується вирушити зі світу повсякденності у світ, невідомий чи страшний для нього. Там він зустрічається з невідомими йому досі силами, долає перешкоди й повертається наділеним можливостями для вдосконалення світу.
Наприклад, Еней тікає зі зруйнованої Трої, довго поневіряється в пошуках нового дому, спускається в Аїд, перепливає річку Ахерон, підкупляє пса Цербера, і говорить з тінню свого померлого батька. В результаті він довідується про долю Риму, який він повинен заснувати, і повертається до товаришів, позбавлений сумніві щодо успіху їхньої подорожі.
Герой мономіфу зазвичай від початку чимось вирізняється. Він з'явився на світ незвичайним чином, шанується в суспільстві чи навпаки є вигнанцем. У всякому разі, світу, в якому він живе, чи йому самому, чогось бракує і виправлення становища покладається на героя.
Виправа
Поклик до мандрів— герой відчуває якийсь недолік у собі чи у світі. Це відчуття походить від розриву з матір'ю, що змушує людину жити самотужки, самій турбуватися про себе. Проте в сюжеті ця проблема може реалізуватися найрізноманітнішим чином: викрадення якоїсь цінності злими силами, нестача певного блага, вторгнення ворогів тощо. В усякому разі щось чи хтось дає герою зрозуміти, що змінити поточне становище можливо тільки вийшовши за межі звичайного світу, в якомусь сенсі подорослішавши. Це може зробити конкретна особа, як-от наставник, чи внутрішнє відчуття.
Відмова від поклику— герой сумнівається в успіху подорожі, прагне повернутися в те середовище, де був досі. Він вважає подорож помилкою, а себе не тим, хто вартий здійснити її.
Допомога сил надприродних— якщо герой здійснює кроки до досягнення мети, рухатися далі йому допомагатимуть чарівні сили. Насправді ці сили є дорослими членами спільноти, що допомагають дитині пройти випробування аби вона сама могла вважатися дорослою.
Перший поріг— герой перетинає кордон безпечного світу. «Сторож» на кордоні світів піддає героя випробуванню, вимагаючи довести, що він гідний майбутніх здобутків. Якщо герой впорався— надає допомогу, якщо ні— не пускає або й карає. Цей етап реалізується в архаїчних ритуалах як аскеза (піст, відлюдництво), що передує головному випробуванню.
«Черево кита»— герой начебто зазнає поразки від зіткнення з невідомим йому світом і опиняється в обставинах, які прирівнюються до смерті. Він гине в колишньому статусі, але символічно народжується в новому, виходить неушкодженим або навіть з новими можливостями.
Ініціація
Шлях випробувань— переборюючи перешкоди, герой відкриває у собі винахідливість, хоробрість чи інші корисні риси, потрібні для виконання головного випробування попереду.
Зустріч із богинею— герой зустрічається з уособленням матері, від розлуки з якою внаслідок народження страждає. Матір постає богинею, наставницею, чарівницею тощо.
Жінка-спокусниця— потяг до єдності з матір'ю загрожує місії героя. Вона постає як спокусниця, відьма, фатальна жінка, трансформуючи невинне дитяче бажання близькості з матір'ю в сексуальний потяг. Герой прагне до дитячої безтурботності, але пересилює себе аби продовжити шлях.
Примирення з батьком— щоб виконати свою місію, героєві потрібно осягнути протилежності світу. Йому доводиться зіткнутися з уособленням батька (ворогом, охоронцем скарбу тощо), котрий опиняється в дитинстві між дитиною та матір'ю. Герой долає його та осягає, що чоловіче й жіноче, життя та смерть і т.п. складають єдність. У цей момент герой стає рівним батькові (наставнику), буквально чи символічно дорослішає, стаючи здатним виконати своє призначення.
Апофеоз— герой піднімається над поверхневим розумінням світу, в якомусь сенсі вже не підкорюючись його правилам. Герой долає основну проблему, досягає шуканого, перемагає лиходія, рятує людей. Його труднощі опиняються позаду, але повернення додому ще попереду.
Найвища нагорода— часто те, заради чого затівалася подорож, виражено матеріально. Герой отримує цю річ у своє володіння.
Повернення
Відмова від повернення— можливе завершення подорожі, за якого герой відмовляється далі нести благо завдяки своїм якостям або добутим речам. Він залишається зі всім здобутим, чим позбавляє інших кращого життя.
Чарівна втеча— герой, заволодівши нагородою, тікає назад. Його переслідують охоронці скарбу, злі сили або загрожують небезпечні явища. Однак герой завдяки придбаним якостям або з допомогою добрих сил рятується.
Допомога зовнішніх сил— посланець зі звичайного світу допомагає знову перетнути кордон незвичайного.
Останній поріг— герой повертається до звичайного життя. Він стикається із загрозою повернутись до того ж стану, в якому перебував до початку подорожі, що його подвиги будуть забуті або про них взагалі ніхто не дізнається чи не повірить.
«Володар двох світів»— герой отримує можливість почати нові пригоди, покинути світ повсякденності та вершити нові подвиги. Як варіант, герой ділиться цією здатністю з іншими.
«Свобода жити»— те, заради чого герой вирушив у подорож, стається. Світ позбувається недоліку, який спонукав героя до подвигів.
Clayton, J. Douglas, ed. (1989). Issues in Russian Literature Before 1917. p. 212. Dionysus, Ivanov's 'monomyth,' as Omry Ronen has put it, is the symbol of the symbol. One could also name Dionysus, the myth of the myth, the metamyth which signifies the very principle of mediation, […]
Joseph Campbell, The Hero with a Thousand Faces. Princeton: Princeton University Press, 1949. p. 30, n35. «At the carryfour with awlus plawshus, their happyass cloudious! And then and too the trivials! And their bivouac! And his monomyth! Ah ho! Say no more about it! I'm sorry!» James Joyce, Finnegans Wake. NY: Viking (1939) p. 581
