Монодія

Моно́дія (грец. μονῳδία — від гр. monos — один і odos — пісня; англ. monophony) — музичний склад, головною фактурною ознакою якого є одноголосся (спів або виконання на музичному інструменті, можливо з октавним подвоєнням). На відміну від одноголосно виконуваних нових європейських мелодій, які так чи інакше описують або припускають тональні функції, твори монодичного складу не передбачають жодної гармонізації — закономірності їх звуковисотної структури сучасна наука пояснює іманентно, як правило, з позицій модальності. Таким чином, з позиції сучасної теорії музики монодичні твори - не те ж саме, що одноголосні твори. У теорії музики монодія протиставляється гомофонії і поліфонії.

Монодичною була антична (старогрецька і давньоримська) музика. Монодичні пісні європейських менестрелів — трубадурів, труверів і мінезингерів, найдавніші традиції богослужбового співу в християнської церкви: григоріанський хорал, візантійські і давньоруські розспіви, середньовічні паралітургічні пісні — італійські лауди, іспанські та португальські кантиги, одноголосні кондукти і т. п.

У Древній Греції монодією називали спів одного співака в супроводі авлосу, кіфари або ліри. Італійські музичні теоретики XVII століття застосовували цей термін до будь-якого твору, написаного для голосу з інструментальним супроводом.

У візантійській літературі монодією називався також твір, присвячений опису трагічної події у формі траурної оди, наприклад, «Монодія на падіння Константинополя» Йоанна Євгеніка, «Монодія на полеглих в Фессалоніці» Димитрія Кідоніса.

Посилання

• Монодія // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — [Л – М]. — С. 478-480.
• Монодія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 72.
• Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 79. Старовинна українська хорова музика: монодія і партесний концерт [Архівовано 15 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• Монодія [Архівовано 18 червня 2008 у Wayback Machine.]//Стаття в Великій радянській енциклопедії
• [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Пожидаева Г. А. Традиция древнерусской монодии в песнопениях Типографского устава //Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2005. № 4 (22). С. 80-102.
• Жулковський Б. Є. Сакральна монодія Візантії та Київської Русі як засіб духовного розвитку молоді / Б. Є. Жулковський // Мистецтво та освіта. - 2019. - № 4. - С. 2-6. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mtao_2019_4_2.