Безколінець блакитний

Безколінець блакитний^[1] або молінія голуба^[2] (Molinia caerulea) — вид трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений у Європі й прилеглих областях Азії та Північної Африки. Етимологія: лат. caeruleus — «темно-синій, лазурний»^[3].

Більше інформації ?Безколінець блакитний, Біологічна класифікація ...

?

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Вищі рослини (Streptophyta)
—	Судинні (Tracheophyta)
—	Покритонасінні (Magnoliophyta)
—	Однодольні (Liliopsida)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Тонконогові (Poaceae)
Підродина:	Arundinoideae
Триба:	Molinieae
Рід:	Безколінець (Molinia)
Вид:	Безколінець блакитний

Біноміальна назва

Molinia caerulea
(L.) Moench, 1794

Синоніми

Aira caerulea L.
Melica caerulea L.

Посилання

Вікісховище:	Molinia caerulea
Віківиди:	Molinia caerulea
EOL:	1115039
IPNI:	408809-1
ITIS:	41876
NCBI:	38689

Закрити

Багаторічник 40–90(120) см заввишки. Колоскові луски 3–4 мм довжиною; колоски до 6(8) мм довжиною, синювато-фіолетові. Стебла при основі не потовщені. Рослини утворюють густі дерновини з укороченими кореневищами. Листки плоскі, 3–6 мм шириною, довго загострені; язичок бахромчатий, з коротких волосків. Волоть вузька, стисла, 15–30 см завдовжки.

Північна Африка: Алжир, Марокко, Туніс; Азія: Азербайджан, Казахстан, Російська Федерація — Курган, Омськ, Тюмень, Ліван, Туреччина; Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фарерські острови, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Албанія, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія. Введено: Канада, Сполучені Штати.

Як і більшість трав, найкраще розвивається на кислих ґрунтах, в ідеалі значення рН становить від 3.5 до 5, однак може продовжувати жити в більш екстремальних умовах, іноді до рН = 2. Характерно зростає на вологих гірських землях і болотах.

В Україні зростає на болотах, вологих луках і в лісах — на Поліссі, зах. і пн.-сх. частинах Лісостепу і в Карпатах — звичайна; в пн.-сх. частині Степу — рідко^[2].