Loading AI tools
російська письменниця, історикиня, мистецтвознавиця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Молєва Ніна Михайлівна (5 грудня 1925, Москва — 12 лютого 2024, там само) — російська письменниця, історикиня, мистецтвознавиця, викладачка (в тому числі у МДУ, в Польщі, в Італії, у Франції і у США). Доктор історичних наук, професор, членкиня Союзу письменників. Молєва — дошлюбне прізвище і літературий псевдонім, у шлюбі — Белютіна.
Молєва Ніна Михайлівна | ||||
---|---|---|---|---|
Молева Нина Михайловна | ||||
Ім'я при народженні | Молева Нина Михайловна | |||
Псевдонім | Молєва | |||
Народилася | 25 грудня 1925 Москва, СРСР | |||
Померла | 12 лютого 2024 (98 років) Москва, Росія | |||
Громадянство | СРСР → Росія | |||
Діяльність | письменниця, історикиня, мистецтвознавиця | |||
Сфера роботи | історія[1], мистецтвознавство[1] і творче та професійне письмоd[1] | |||
Alma mater | Філологічний факультет МДУd | |||
Роки активності | з 1953 | |||
Напрямок | реалізм, аналітика | |||
Жанр | підручник, історичний роман, полеміка, стаття в періодичному виданні, лекція, новела | |||
Членство | СП СРСР і СХ СРСР | |||
| ||||
Мати Матвєєва Тетяна Іванівна. Батько Михайло Молєв, інженер-енергетик, доктор технічних наук, викладач у Московському інституті сталі і сплавів.
Навчалась у московській середній школі № 528. У період 1931–1936 рр. навчалась у Центральній експериментальній лабораторії при Московській консерваторії (клас фортепіано и композиції). З 1936 року відвідувала студію художнього слова при Московському домі піонерів (педагогиня Анна Бовшек, художній керівник авторитетний Володимир Яхонтов), що надало їй дикторську освіту. У період 1936—1942 рр. була учасницею та дикторкою радянських урочистостей, травневих та жовтневих концертів в Большому театрі, урядових концертів в Кремлі.
До кінця 1941 року працювала санітаркою, в згодом операційною сестрою в сортувальному шпиталі. З 10 грудня 1941 р. за наказом ЦК ВЛКСМ була призначена замом начальника театрально-агітаційної бригади для обслуги прифронтових військових частин. Концертна програма Молевої отримала дозвіл радянської військової цензури. Серед концертних виступів — перед вояками 2-го Білоруського фронту. У послужному списку — 2256 концертних виступів і шлях від Підмосков'я (Немчинівка) до міста Кенігсберг (Східна Пруссія), мала контузію. Нагороди — військові медалі, Орден Відродження Польщі. Демобілізована зі званням старший лейтенант.
У травні 1942 р. отримала диплом артиста-диктора вищої категорії. Заліком став сольний концерт у Московському Дому профспілок. Восени 1942 р. стала студенткою філологічного факультету Московського державного університету (відділ мистецтвознавства) а також влаштувалась у Вище театральне училище імені М. Щєпкіна при Малому театрі. Умовою були успішні заліки у МДУ з усіх предметів. Сама працювала у фронтовій концертній агітбригаді.
По закінченні війни отримала диплом театрального училища імені М. Щєпкіна і зарахована у трупу Малого театру. 1947 р. отримала диплом МДУ (захист диплома «Артибуція московської церкви папи римського Клімента», котрий виконала під керівництвом Грабаря). Навчання у аспірантурі МДУ. Розпочала працю викладачки.
Прихильники історії і вдячні читачі пам'ятають численні статті у періодичних виданнях, створені літераторкою і історикинею Молєвою Н. М. (тільки їх близько чотирьох сотень[2]). Вона добре володіє різними літературними формами, серед котрих полемічна стаття, новела, аналітика, історичний роман, історичне дослідження, лекція.
Але праця в архівах і історичні розшуки головують у її праці. Лише після обробки знайденого в архівах матеріалу він приймає якусь літературну форму. Назви друкованих творів авторки кажуть про її пристрасть до історичного міста Москва, що втрачало протягом життя авторки і своє історичне середовище, і свою значущість і привабливість. Біль і занепокоєння від усвідомлення цього присутні майже в кожному творі письменниці, котра десятиліттями була представницею елітарної культури західноєвропейського масштабу.
Дивним чином була збережена родинна колекція. Її засновником був Іван Єгорович Гриньов, художник імператорських театрів[3]. Художників імператорських театрів відшукували активно і добре впродовж праці поціновували. Достатньо пригадати імена Джузеппе Валеріані, П'єтро Гонзага, Бенуа Олександр Миколайович, Головін Олександр Якович, Коровін Костянтин Олексійович тощо. До переліку цих обранців належав і Іван Єгорович Гриньов, близький знайомець Головіна та Коровіна. Гриньов відвідував мистецькі аукціони Парижа і мав хист до розпізнання мистецькі вартісних творів.
У розділі живопису захіноєвропейських митців представлені — Тиціан («Каяття Марії Магдалини», варіант композиції), Паоло Веронезе («Весілля і кані Галілейській», ескіз), Ель Греко («Св. Трійця», ескіз), антична мармурова голівка у вінку, Пітер Пауль Рубенс, Антоніс ван Дейк, Якоб Йорданс, Ніколя Пуссен, Бартоломе Естебан Мурільйо тощо[3]. По смерті чоловіка стала спадкоємицею родинної колекції. У квітні 2013 року передала колекцію російській державі задля її збереження для історії[4].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.