Мокроусов Анатолій Олексійович

український політик З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Мокроусов Анатолій Олексійович

Анатолій Олексійович Мокроусов (14 квітня 1943(19430414) 9 січня 2021)[1] — український політичний діяч. Народний депутат України 1-го (1990—1992), 3-го (1998—2002) та 4-го (2002—2006) скликань.

Коротка інформація Мокроусов Анатолій Олексійович, Народився ...
Мокроусов Анатолій Олексійович
Thumb
Народився14 квітня 1943(1943-04-14) 
Ізмайлово (Ульяновська область), Бариський район, Ульяновська область, РРФСР, СРСР 
Помер9 січня 2021(2021-01-09) (77 років) 
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) 
Країна СРСР
 Україна 
Діяльністьполітик 
Alma materКиївський технологічний інститут легкої промисловості (1970) 
ЧленствоВерховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України III скликання і Верховна Рада України I скликання 
Посаданародний депутат України
ПартіяКПРС і Єдність Олександра Омельченка 
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову відзнаку» медаль «Ветеран праці» орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Закрити

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Народився 14 квітня 1943 (селище Ізмайловка, Баришський район, Ульяновська область, Росія).

Освіта: Київський технологічний інститут легкої промисловості (1970), інженер-хімік-технолог.

  • З 1960 — слюсар Київського комбінату штучного волокна.
  • З 1962 — студент Київського технологічного інституту легкої промисловості.
  • З 1963 — служба в армії.
  • З 1966 — студент Київського технологічного інституту легкої промисловості.
  • З 1970 — помічник майстра, начальник зміни, з 1971 — секретар комітету комсомолу Київського комбінат хімічного волокна.
  • З 1973 — начальник цеху, заступник начальника відділу, з 1979 — заступник секретаря, секретар парткому КПРС Київського ВО «Хімволокно».
  • З 1984 — другий секретар, з травня 1987 — перший секретар Дніпровського райкому КПРС міста Києва.
  • З 1988 — перший секретар Ватутінського райкому КПРС міста Києва.
  • З 1990 — голова Ватутінської райради міста Києва, голова райвиконкому.
  • Квітень 1992—1994 Представник Президента України в Ватутінському районі міста Києва[2][3].
  • З 1994 — голова Ватутінської райради міста Києва.
  • Липень 1995 — травень 1998 — голова Ватутінської райдержадміністрації міста Києва[4][5].
  • Вересень 2001 — квітень 2002 — в.о. голови Деснянської райдержадміністрації міста Києва[6][7].
Thumb
Могила Анатолія Мокроусова, Лук'янівське кладовище

Народний депутат України 12(1-го) скликання з березня 1990 (2-й тур) до червня 1992, Троєщинський виборчий округ № 19, місто Київ. Член Комісії мандатної і з питань депутатської етики (з червня 1990)[8]. На час виборів: перший секретар Ватутінського райкому КПУ.

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002, виборчий округ № 213, місто Київ. Член фракції СДПУ(О) (травень 1998 — листопад 2001), член фракції партії «Єдність» (з листопада 2001). Член Комітету з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (з липня 1998, з 2000 — Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування). Член Української партії «Єдність» (2001—2004).

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчий округ № 215, місто Київ, висунутий Виборчим блоком політичних партій «Єдність». За 25.92 %, 22 суперників. Член групи «Народовладдя» (жовтень 2002 — травень 2004), уповноважений представник групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (травень — вересень 2004), уповноважений представник фракції партії «Єдина Україна» (вересень 2004 — лютий 2006). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з червня 2002).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Блоку Юлії Тимошенко, № 148 в списку.

Був одружений, виховав двох дітей.

Помер на 78-му році життя від коронавірусної хвороби COVID-19 9 січня 2021 року. Похований на Лук'янівському кладовищі Києва (ділянка № 45, 50°27′51.2″ пн. ш. 30°27′3.65″ сх. д.).

Нагороди

Орден Трудового Червоного Прапора. Медалі «За трудову відзнаку», «Ветеран праці». Орден «За заслуги» III (січень 1998)[9], II ступенів (квітень 2003)[10]. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (березень 2004)[11].

Примітки

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.