Михайло Іванович Герець (нар. 4 грудня 1925, Люб'язь, Волинське воєводство, Польща, тепер Камінь-Каширський район, Волинська область, Україна) — діяч української діаспори у США, член уряду Української Народної Республіки в екзилі.
| Михайло Іванович Герець | |
|---|---|
| Народився | 4 грудня 1925 (98 років) Люб'язь, Волинське воєводство, Польща |
| Місце проживання | США |
| Діяльність | інженер-будівельник, меценат |
| Відомий завдяки | Керівник ресорту краєвих справ уряду Української Народної Республіки в екзилі |
| Партія | ОУН |
| У шлюбі з | Алла Легка |
Біографія
Народився 4 грудня 1925 року в селі Люб'язь, на той час це була територія Волинського воєводства, Польща, тепер — Камінь-Каширський район Волинської області. В сім'ї було семеро дітей.
Закінчив півторамісячні вчительські курси у Любешові і вчителював у селах Хоцунь, Шлапань, Кримно. Долучився до УПА, став її членом. У відділі сотенного Мазепи був секретарем господарчої частини, який у 1944 році фактично перестав діяти і всі були вивезені на роботу до Німеччини як «остарбайтери». Михайло працював токарем. У Дрездені пережив страхітливе бомбардування. Після закінчення війни, побоюючись репресій, вирішив в Україну не повертатись. У таборі «для переміщених осіб» успішно закінчив українську гімназію. Наприкінці 1949 року виїхав у США. Працював робітником на збиранні помаранчів. Продовжив навчання. Через п'ять років здобув ступінь інженера-будівельника, а у 1962 році — кандидата наук з будівництва. Брав участь у проектуванні будинків, мостів, в містах Олбані, Нью-Йорк, по всьому штату.
Громадська діяльність
Був членом, згодом очолив крайовий провід академічного товариства «Зарево», відновив своє членство у скаутській організації «Пласт» і понад двадцять років очолював пластову станицю округи. У 1968 році при православній церкві з настоятелем отцем Теодором Баганом (нині — митрополит УПЦ Костянтин) створив гурток любителів мистецтв із США і Канади, танцювальний ансамбль «Зорепад».
За його сприяння, департамент штату Нью-Йорк визнав українську мову в числі інших модерних мов, за знання яких учні дістають кредити, що допомагають студентам при вступі до університетів. Ця програма діє й тепер. Працював у комісії з підготовки шкільних програм штату щодо Геноциду і Голокосту. Очолив діяльність української громади, по поширенню інформації про голод 1932—1933 років, знання про який були включені до програми навчання середніх шкіл штату, а департамент освіти видав підручник, присвячений голодомору. За що був відзначений орденом Вічного вогню в сріблі.
Очолював Дослідну фундацію імені Олега Ольжича в США[1]. За десять років вона надала Україні поміч у сумі 460 тисяч доларів, у вигляді стипендій студентам, кандидатам наук, фінансування видання наукових праць, літературних творів. При співпраці з іншими заснував організацію «Американці за демократію в Україні». Вона займається питаннями мови. В Україні діє дев'ять її центрів, один з них у Ковелі.
З 1984 року власноруч збирав свідчення людей, які пережили голодомор, тоді ж у Канадському дослідницькому центрі з українського голодомору, що був заснований у Торонто, змонтували документальний фільм «Жнива розпуки».
З 1990-ого очолював Українське православне товариство святого апостола Андрія Первозваного, яке на відбудову Свято-Михайлівського Золотоверхого собору виділило 105 тисяч доларів США, для Свято-Успенського в Полтаві — 16 тисяч, для спаленої семінарії в Луцьку — 10 800 доларів. Щороку товариство сприяє «Відвідинам св. Миколая». За ці роки товариство надало допомоги в Україні на 730 тисяч американських доларів.
Був членом Ради митрополії УПЦ в США. Працював міністром в уряді Миколи Плав'юка до проголошення незалежності України.
Сім'я
У 1957 році одружився з Аллою Легкою з Гадяча, вона біолог. Має сина Юрія та доньку Роксану. Онуків Лесика та Софійку.
Примітки
Бібліографія
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
