Михайло Василевич

Михайло Василевич або Михайло Васильович Свинюський (пол. Mychajło Wasilewicz Świniuski; пом. бл.1561, Велике князівство Литовське) — писар литовський. Державець мідницький, кревський, стоклішський^[a], кормяловський^[b], староста упітський (1531—1543 рр.).

Михайло Васильович Свинюський
родовий герб Корчак
Народився	після 1470
Помер	~1561
Підданство	Велике князівство Литовське
Місце проживання	с.Свинюхи
Діяльність	писар литовський
Посада	Q120986911?[1], Великий писар Литовський[1] і Великий писар Литовський[1]
Конфесія	православний
Рід	Свинюські
Батько	Василь Євлашкович (Wasil Jewłaszkowicz)
У шлюбі з	Катерина Буремельська, дочка князя Льва Буремельського
Діти	Михайло Свинюський
Герб

Життєпис

Волинський зем'янин, шляхтич гербу Корчак. Батько Василь Євлашкович (пол. Wasil Jewłaszkowicz), білоруського походження^[2]. Брат Марка Васильовича Журавницького (пом. 1567), єпископа Луцького і Острозького. В молодості Михайла включили в посольство до кримського хана, а ще раніше король дав йому привілей на село Торговицю. Коли 1512 року Михайло повернувся з Криму, то виявилось що за цей час король віддав його село князям Івану та Федору Корецьким, тому, після звернення, король Сигізмунд, своїм привілеєм, надав йому у володіння село Свинюхи, звідти і його прізвисько^[3]. В 1520 році король Сигізмунд, прагнучи винагородити його за значні витрачені кошти на справи краю, в часі побуту в Орді, та кошти витрачені на посольство татарське з 60 осіб, видав його батьку Василю Євлашковичу право на посаду єпископа Луцького або Володимирського, там, де раніше з'явиться вакансія. Михайло Свинюський згадується в постанові сейму князівства Литовського від 1 травня 1528 року, де йому разом з багатьма іншими, наказано дати чотирьох коней для державних потреб^[4].

З 1515 по 1540 рр. Михайло Свинюський купив маєтки — Козлів, Теслугів, одну третину Кокорівщини, Волковичі, Заячиці а також купив Блудів та виміняв Бубнів у королеви Бони, мав у власності фільварок, два дворища в передмісті Луцька та двір в Луцькому замку, дім у Вільні^[5].

1535 року король Сігізмунд віддав Михайлу Василевичу конфісковані маєтки князя Буремельського. 1547 року дружина Михайла, Катерина Львівна Буремельська, скаржилась на двоюрідного брата, князя Дмитра Олександровича Буремельського, за заподіяні їй ним кривди. В 1545 році привілеєм короля Сигізмунда ІІ володіння перейшли до його сина Михайла Михайловича Свинюського (пом. 1553) який одружився з дочкою князя Чарторийського — Федорою (пом. 1568).

За версією відомого письменника, науковця і краєзнавця Григорія Дем'янчука, дуже імовірно, що Михайло Василевич (Свинюський), у похилому віці, пішов в монастир і був переписувачем Пересопницького Євангелія, визначної рукописної пам'ятки староукраїнської літературної мови і мистецтва.

Посади

• писар королівський 1512—1521 рр. і 1531—1543 рр.
• державець мідницький 1531—1538 рр. і 1543 р.
• державець кревський 1533—1538 рр.
• державець стоклішський 1534—1538 рр.
• державець кормяловський 1538 р.
• староста упітський 1540 р.

Герб

Родовий герб Корчак. За дослідженням українського історика О.Однороженка, щодо герботворення панів Свинюських, то незважаючи на доволі значну кількість відомих нам пам'яток, залишається нез'ясованим питання про зміст позащитових елементів в їхньому родовому гербі. Всі печатки представників цього роду мають в своєму полі зображення німецького щита, на якому розташовано три вруба. Найдавніша з них, від 1528 р., належала господарському писарю Михайлові Васильовичу Свинюському. Характерною особливістю його наступної печатки від 1534—1536 рр. є наявність листочків в її полі, які було розташовано навколо щита. Усіяним, але цього разу п'ятипроменевими зірками, є поле третьої печатки Михайла Васильовича від 1536—1543 рр. З чотирьох відомих на сьогодні печаток його сина, Михайла Михайловича Свинюського, три перші від 1546—1553 р.р. мають звичне зображення трьох врубів в німецькому щиті. Натомість, на четвертій печатці від 1554—1559 рр. маємо цікаву видозміну родового герба, в якому крім трьох врубів присутнє навскісне перехрестя на горішньому з них.

Рукописи

рукописи Михайла Василевича та його печатки в бібліотеці князів Чарторийських у Кракові

Див. також

• Журавницькі
• Жоравницькі (Свинюські) [Архівовано 22 вересня 2021 у Wayback Machine.]

Виноски

1. Stokliszki (lit. Stakliškės) – містечко в Литві.
2. Kormiałów (lit. Karmėlava) – містечко в Литві.

Примітки

1. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 261.

   d:Track:Q123243396
2. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / opracowany przez Seweryna Uruskiego przy współudziale Adama Amilkara Kosińskiego, wykończony i uzupełniony przez Aleksandra Włodarskiego. — Warszawa: Księgarnia Gebethnera i Wolffa, 1909. — T.VI. — S.71.
3. Baliński, Michał; Lipiński, Tymoteusz (1845). Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana (пол.). Nakładem S. Orgelbranda Księgarza. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
4. Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.] / Wydane przez Bronisława Gorczaka. — Lwów: Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1890. — Т. III : 1432—1534. — S. 323(ст.-слов.)
5. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (1907). irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 12 травня 2020.

Джерела

• Блануца А. Ординський посол Михайло Васильович Свинюський та історія надання йому маєтку Свинюхи на Волині (два документи про надавчу політику Ягеллонів на українських землях Великого князівства Литовського): сборник научных трудов / А. Блануца // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Присвяч. 70-ти річчю Рівненського держ. гуманіт. ун-ту / Голов. ред. Р. М. Постоловський. — Рівне: РДГУ, 2010. — Вип. 20. — С. 271—274.
• Блануца А. Привілей великокнязівському послу Михайлу Васильовичу Свинюському на волинські маєтності (епізод з історії земельних надань українській шляхті у Великому князівстві Литовському): сборник научных трудов / А. Блануца // Православ'я в Україні: Зб. матеріалів Всеук. наук. конф., 22 листопада 2011 р. / Під ред. єпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія (Думенка) та протоієрея В.Клоса. — К. : Київська православна богословська академія, 2011. — С. 81—88.
• Дем'янчук Г. Хто він, Михайло Василевич? [Текст]: життєва згадка одного з авторів Пересопницького Євангелія / Г. Дем'янчук // Погорина: літ. — мист. альманах. — Рівне: Азалія, 2002. — Вип.4. — С. 25—27.
• Lietuvos Metrika, knyga nr. 22 (1547) / Parengė Andrij Blanuca, Dmitro Vashchuk, Darius Antanavičius. — Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 2010. — P. 26—28, 49—62, 66—68. — ISBN 5-420-01071-2.
• Однороженко О. А. Українська родова геральдика доби середньовіччя та раннього модерну (XIV—XVIII ст.): дис. докт. іст. наук : 07.00.06 / Однороженко Олег Анатолійович — Київ, 2009. — С. 222—223.
• Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] / ułożył i wyd. Adam Boniecki. — Warszawa: s. n. J. Berger, 1887. — S. 15, 108, 338—339, XIX, XXX, XXXIV, XXXIX, XL.(пол.)
• Rodzina. Herbarz szlachty polskiej [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.] / opracowany przez Seweryna Uruskiego przy współudziale Adama Amilkara Kosińskiego, wykończony i uzupełniony przez Aleksandra Włodarskiego. — Warszawa: Księgarnia Gebethnera i Wolffa, 1904. — T.1. — S.324.(пол.)
• Rodzina. Herbarz szlachty polskiej [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.] / opracowany przez Seweryna Uruskiego przy współudziale Adama Amilkara Kosińskiego, wykończony i uzupełniony przez Aleksandra Włodarskiego. — Warszawa: Księgarnia Gebethnera i Wolffa, 1909. — T.VI. — S.71.(пол.)
• Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.] / opisana przez Michała Balińskiego i Tymoteusza Lipińskiego. — Warszawa: Naklad i druk S. Orgelbranda, 1845. — T.2. — Cz.2. — S.1420—1421.(пол.)
• Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795. — Kraków: Drukarnia Wł. L. Anczyca i Spółki, 1885. — S. 261.(пол.)