Миклашевський Степан Михайлович

Андрі́й Миха́йлович Миклаше́вський (д/н — пом. бл. 1750) — український державний і військовий діяч часів Гетьманщини.

Степан Миклашевський
Народився	невідомо
Помер	бл. 1750
Титул	шляхтич
Посада	стародубський наказний полковник
Конфесія	православ'я
Рід	Миклашевські
Батько	Михайло Миклашевський
У шлюбі з	Ірина Марківна Маркович
Діти	3 сини і 2 доньки
Герб

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миклашевський (прізвище).

Життєпис

Походив зі впливового шляхетсько-старшинського роду Миклашевських. Другий син Михайла Миклашевського, стародубського полковника. Стосовно прізвища матері існують дискусії. 1706 року втратив батька, що загинув під Несвіжем.

Ймовірно, 1709 року брав участь у Полтавській битві разом зі старшим братом Андрієм. На початку 1710-х років стає значним військовим товаришем. Під час Сулацького походу 1726 року був командиром над бунчуковими товаришами в Астрахані. 1727 році оженився з представницею роду Марковичів.

Саме в його будинку в Глухові 7 (18 — за новим стилем) квітня 1730 року починає діяти театральна трупа. Саме про цю дату є свідчення у «Денних записках» Якова Марковича, який у щоденникових записах за 7 квітня 1730 року писав: «У Миклашевського інспектор з дітьми виправляли комедію»^[1][2][3].

У перші роки російсько-турецької війни 1735—1739 років був наказним полковником стародубським. 1736 року стає бунчуковим товаришем (до 1748 року). У 1739 році перебував в комісії Ніжинського полку з виявленню підсусідків, які ухилялися від загальнонародних повинностей.

1743 року Степан Миклашевський перебирається до Ніжинського полку, де займається переважно накопиченням статків та земель. 1748 року повертається до Стародубського полку.

Майно

Володів будинком в Глухові (нині - пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 340-См), яка розташована в історичному середмісті цього міста на розі провулків Поштового та Спартака^[4]. Крім того, він володів заміським будинком на Севському тракті Глухова. У 1732 році в ньому квартирував генеральний суддя Богдан Пасека^[5]. Також володів с. Кочерги і Дорошівка Воронізької сотні, посполитими та підсусідками у с. Кочергах 26 хатами, у с. Зазерках 24 двори, в сл. Калашинівці 7 дворів, мав посполитих 5 дворів і 3 підсусідських у с. Некрасівці Глухівської сотні, двір приїжджий у Батурині. Написав заповіт 11 лютого 1750 року. Невдовзі після цього помер.

Родина

Дружина — Ірина Марківна Маркович.

Діти:

• Іван (д/н—1785), колезький асесор
• Петро, бунчуковий товариш
• Михайло (1731—1776), бунчуковий товариш
• Марія, дружина: 1) Василя Гудовича, генерального підскарбія; 2) Андрія Занковського, колезького асесора
• Уляна, дружина Василя Кулябки, полкового обозного лубенського

Примітки

1. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича / Изд. Александра Марковича. Часть первая. М.: Тип. В. Готье, 1859. С. 349.
2. Дневник генерального подскарбия Якова Марковича/ 1730—1734 / Изд. «Киевской Старины», под ред. Ал. Лазаревского. Часть третья. К.: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1897. С.18.
3. Театр начинался в Глухове [Архівовано 20 березня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
4. ЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 1501, арк. 2
5. ЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 4254, арк. 3

Джерела

• Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.
• Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — 432 с.