Loading AI tools
український публіцист, соціолог, поет З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мики́та Юхи́мович Шапова́л (літературні псевдоніми: М. Сріблянський, М., М. С., М. Ш., М. Бутенко, Понурий; 26 травня (8 червня) 1882, Сріблянка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 25 лютого 1932 Ржевниці поблизу Праги) — український політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет, за фахом лісник. Член Центральної Ради. Критик марксизму, прихильник революційного соціалізму та українського комунізму[2].
| Шаповал Микита Юхимович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 26 травня (8 червня) 1882 Сріблянка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 25 лютого 1932 (49 років) Ржевниці, Чехословаччина | |||
| Громадянство | Російська імперія→УНР→Чехословаччина | |||
| Діяльність | політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет | |||
| Сфера роботи | політика[1][1], соціологія[1][1] і література[1][1] | |||
| Заклад | Український вільний університет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Брати, сестри | Шаповал Микола Юхимович і Шаповал Артем Юхимович | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Брат Миколи Шаповала.
Народився у селі Сріблянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Бахмутський район Донецької области) в сім'ї відставного унтер-офіцера, сільського наймита Юхима Олексійовича та Наталії Яківни Шаповалів.
Початкову освіту здобув в народній та двокласній школах (1894—1898), фахову середню — в державній лісничій школі м-ка Новоглухівка Куп'янського повіту Харківської губернії (1900) та в юнкерській піхотній школі в Чугуєві (1906).
Член РУП (з 1901), видавець і співредактор журналу «Українська Хата» (1909 — 1914), один з організаторів і лідерів УПСР і член її ЦК. Здійснив замах на пам'ятник Олександру Пушкіну в місті Харкові, він вважав, що «доки на Україні нема пам'ятника Шевченкові — не сміє стояти ніякий інший пам'ятник»[3].
Слухач і дійсний студент Харківського університету та Київського комерційного інституту (1917).
Голова Всеукраїнської Лісової Спілки, член Центральної і Малої Рад (1917 — 18), міністр пошт і телеграфу в уряді Володимира Винниченка (після 3 Універсалу), співавтор 4 Універсалу, комісар Київського повіту, генеральний секретар, згодом голова Українського національного союзу (14. 11. 1918 — січень 1919), співорганізатор протигетьманського повстання (1918), міністр земельних справ в уряді Володимира Чехівського за Директорії (грудень 1918 — лютий 1919); з лютого 1919 в Галичині, де уряд ЗУНР за його соціалістичну демагогію та підбурювання до державного перевороту не дав йому дозволу на перебування.
Згодом у еміграції, секретар дипломатичної місії УНР у Будапешті (1919 — 20), потім у Празі, де, користуючися з підтримки Томаша Масарика, розвинув жваву громадсько-політичну і культурну діяльність: гол. Українського Громадського Комітету (1921 — 1925), співтворець українських вищих шкіл у Празі, Української Господарської Академії в Подєбрадах, Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова, організатор Всеукраїнського Робітничого Союзу в Чехословаччині, голова Українського Соціологічного Інституту в Празі; видавець і редактор місячника «Нова Україна» (1922 — 28). З середини серпня 1922 очолив філіал Ліги Націй у Каліші. Після 4 з'їзду УПСР (12. 5. 1918) належав до фракції «центральної течії», в еміграції очолював УПСР і засуджував діяльність її «закордонної делегації» у Відні; в опозиції і гостро поборював Уряд Української Народної Республіки в екзилі.
Помер у Ржевницях біля Праги і там похований.
Шаповал — автор близько 60 публіцистичних праць: «Революційний соціалізм на Україні» (1921), «Село і місто» (1926), «Масарик як соціолог» (також німецькою і чеською мовами), «Стара і нова Україна» (1925), «Велика революція й українська визвольна програма» (1928), «Ляхоманія» (1931), «Міжнаціональне становище українського народу» (1934), «Схема життєпису» (1956), «Щоденник» (частина 1, частина 2 , 1958), «Гетьманщина і Директорія» (1958) . Як письменник (під псевдонімом М. Сріблянський і М. Бутенко) опублікував збірку поезій: «Сни віри» (1908), «Самотність» (1910), нариси «Жертви громадської байдужости» (1910), «Шевченко і самостійність України» (1917), «Листки з лісу» (1918).
Микита Шаповал — класик української соціології. Він є автором таких соціологічних і соціально-історіографічних праць: «Село і місто», «Міжнаціональне становище українського народу», «Ляхоманія. Наша доба. Соціально-політичний нарис.», «Гетьманщина і Директорія», «Жертви громадської байдужости», «Шевченко і самостійність України», «Загальна соціологія», «Українська соціологія», «Соціологія українського відродження». Зберігаючи спадкоємність традиційної соціологічної тематики, М.Шаповал, як теоретик, головну увагу у цих та інших роботах приділяв феноменові суспільства взагалі, а також питанням руху української нації.
Суспільна будова. — Прага—Ужгород: «Український Соціологічний Інститут в Празі», 1936 — 39 с.
|
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
