Месер

Месер, також месір (італ. messère, фр. messer — «пан»^[1]) — форма звертання до іменитого громадянина в середньовічній Італії та Франції. Зазначена форма звертання могла додаватися до прізвища або посади людини.

В італійських середньовічних містах «месером» іменували лицарів, суддів, лікарів медицини та докторів юриспруденції, церковних ієрархів^[1][2]. До представників середнього класу (в тому числі, до нотаря) зверталися «сер» (італ. ser), а до майстра цеху, художника чи музиканту — «маестро» (італ. maestro)^[3].

Згодом форма звертання «месер» була витіснена соціально нейтральними «месьє» (фр. monsieur) у Франції та «сеньйор» («синьйор») (італ. signore) в Італії.

Див. також

• Сюзерен
• Месьє
• Пане
• Сер

Примітки

1. Сторінка Приміток [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.] до твору Нікколо Маккьявеллі. Історія Флоренції (Istorie Fiorentinne)., [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.] М., Наука., 1973.
2. Новелліно (Il novellino) [Архівовано 13 червня 2017 у Wayback Machine.]. М., «Наука», 1984.
3. Книга снів Гуальтьеро Рота. (Флорентійські новели XIV століття)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}. переклад Ф. Максимова. Електронне видання.