Маяк (виробниче об'єднання)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Виробниче об'єднання «Маяк» — федеральне державне унітарне підприємство з виробництва компонентів ядерної зброї, ізотопів, зберігання та регенерації відпрацьованого ядерного палива, розташоване в місті Озерськ Челябінської області.
 |
| рос. Маяк | |
|---|---|
 | |
| 55°42′00″ пн. ш. 60°46′47″ сх. д. | |
| Тип | ядерна установка і підприємство |
| Організаційно-правова форма господарювання | Унітарне підприємство |
| Галузь | енергетика |
| Засновано | 1948 |
| Штаб-квартира | Озерськ і Челябінська область |
| Виторг | 195 000 000 $ (1994)[1] |
| po-mayak.ru | |
 | |
 Маяк у Вікісховищі | |
Об'єднання обслуговує Кольську, Нововоронезьку і Білоярську атомні станції, а також переробляє ядерне паливо з атомних підводних човнів і атомного криголамного флоту.
- реакторне,
- радіохімічне,
- хіміко-металургійне,
- радіоізотопне,
- приладобудівне.
23 серпня 1946 було прийнято постанову Уряду про будівництво перших черг комбінату № 817 з виробництва плутонію (Челябінськ-40; ПО «Маяк»). До складу комбінату спочатку входили три об'єкти: об'єкт «А» — промисловий реактор, об'єкт «Б» — радіохімічний завод, об'єкт «В» — металургійний завод. Науковим керівником комбінату 817 був І. В. Курчатов; директорами комбінату на стадії його створення і становлення були П. Т. Бистров, Є. П. Славський, Б. Г. Музруков; головним інженером був Є. П. Славський; начальником будівництва — М. М. Царевський, головним інженером будівництва — В. А. Саприкін.
Початок історії ПО «Маяк» і міста Озерська поклали перші працівники заводу N817. Генеральний план будівництва підприємства з переробки збройового плутонію, прийнятий у квітні 1946 р., передбачав спорудження житлового селища на 5 тис. осіб.
Аварія 1957 року
29 вересня 1957 року на підприємстві сталася техногенна аварія — через порушення системи охолодження зруйнувалася ємність із високорадіоактивними відходами. Вибух повністю зруйнував ємність із неіржавної сталі, яка містила 70—80 т відходів, зірвав і відкинув убік на 25 метрів бетонну плиту перекриття каньйону — комірки для ємності у заглибленій бетонній споруді. Зі сховища в навколишнє середовище було викинуто суміш радіонуклідів загальною активністю 20 млн Кі.
Радіоактивні речовини рознесло на сотні квадратних кілометрів. Заражена територія, що утворилася внаслідок наслідків аварії, називається «Східно-Уральський радіоактивний слід»[2].
Викид радіації 2017 року
У листопаді 2017 року в районі підприємства «Маяк» було зареєстровано аномально високий рівень радіації[3]. Одночасно сліди радіоактивного штучного ізотопу рутенію-106 поширилися Європою у вересні та жовтні[4]. Такого викиду в континентальному масштабі не було з часів аварії на ЧАЕС. У січні 2018 року Французький інститут радіозахисту та ядерної безпеки (англ. Institute of Radioprotection and Nuclear Security) повідомив, що джерело забруднення знаходиться на півдні Уральських гір Росії[5]. У доповіді виключається можливість випадкового викиду з ядерного реактора, заявляючи, що це, ймовірно, пов'язане з переробленням використаного ядерного палива[5].
І російський уряд, і «Росатом» тоді заперечували факт випадкового витоку на «Маяку»[6][7]. Та все ж 20 листопада Росія визнала свою причетність до забруднення, але продовжувала приховувати його джерело, заявляючи, що причиною забруднення міг стати супутник, що згорів у атмосфері[8].
Історія в датах
- 9 червня 1948 — виведено на проєктну потужність перший в СРСР уран-графітовий промисловий реактор «А» («Аннушка»). Зупинений 16 червня 1987.
- 22 грудня 1948 — введено в експлуатацію радіохімічний завод з виділення збройового плутонію.
- 26 лютого 1949 — введено в експлуатацію хіміко-металургійне виробництво.
- Червень 1949 — отримано необхідну кількість плутонію для виготовлення першої атомної бомби, яка була випробувана 29 серпня 1949.
- Червень 1950 — березень 1966 — введені в експлуатацію сім реакторів для напрацювання збройового плутонію, останній з них був зупинений 1 листопада 1990.
- 1955 — створено дослідно-промисловий цех для виробництва радіоактивних ізотопів.
- 8 червня 1962 — введено в експлуатацію завод з виробництва радіоактивних ізотопів.
- 1977 — введено в експлуатацію комплекс РТ-1 по регенерації опроміненого ядерного палива.
- 9 березня 1982 — введено в експлуатацію реактор «Руслан».
- 2 травня 1988 — введено в експлуатацію реактор «Людмила».
- 25 червня 1991 — введено в експлуатацію цех заскловування високоактивних рідких відходів.
- 1997 рік — на підприємстві розпочато реалізацію програми високозбагачений уран — низькозбагачений уран «рос. ВОУ - НОУ».
- 1999 рік — розпочато широкомасштабну конверсію промислових реакторів.
- 2003 рік — прийнято в експлуатацію Сховище радіоактивних матеріалів (ХДМ — рос. Хранилище делящихся материалов).
- 2008 рік — початок реалізації Федеральної цільової програми «Ядерна та радіаційна безпека».
- Офіційний сайт ВО «Маяк» [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- Сайт «Уральский Чернобыль: трагедия татар» [Архівовано 16 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Жорес Медведєв «Ядерна катастрофа на Уралі», 1979 р.(рос.)
- ВО Маяк [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Історія створення ядерного ГУЛАГу [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
