Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мацелюх Богдан Павлович | |
---|---|
Народився | 2 жовтня 1932 (92 роки) с. Цетуля, Яворівський район, Львівська область |
Країна | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | мікробіолог, поет, генетик |
Галузь | мікробіологія, біологія, генетика |
Заклад | Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К.Заболотного НАН України |
Науковий ступінь | доктор біологічних наук |
Батько | Мацелюх Павло Матвійович |
Мати | Мацелюх (Вахула) Мотрона Романівна |
Брати, сестри | Горинь Ольга Павлівна, Мацелюх Ярослав Павлович |
Мацелюх Богдан Павлович у Вікісховищі |
Богда́н Па́влович Мацелю́х (нар. 2 жовтня 1932, село Цетуля Яворівського району Львівської області) — український мікробіолог-генетик, завідувач відділу генетики мікроорганізмів Інституту мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор, лікар, поет, учасник національно-визвольного руху. Молодший брат радянської дисидентки Ольги Горинь, старший брат художника Ярослава Мацелюха.
Народився 2 жовтня 1932 р. в селі Цетуля Яворівського району Львівської області. Батько Мацелюх Павло Матвійович (1903—1987) — громадсько-політичний діяч, просвітянин, кооперативний діловод, державний службовець. Мати Мацелюх (Вахула) Мотрона Романівна (1901—1993) — селянка. Дитинство минуло в селі Цетуля в довоєнні роки (учень початкової школи та пастух). У 1944 р. вступив у сьомий клас Яворівської СШ № 2, яку закінчив зі срібною медаллю в 1948 р. й цього ж року вступив на лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту. У вересні 1949 р. був заарештований та засуджений військовим трибуналом як неповнолітній до 10 років ув'язнення у таборах суворого режиму міста Воркути, а в серпні 1954 р. — звільнений та реабілітований.
У 1954 р. відновив навчання в медичному інституті, в якому на кафедрі мікробіології проводив досліди з бактеріофагом кишкової палички, адаптувавши його до літичної дії на склеромну паличку. Ці результати опублікував у всесоюзному журналі ЖМЭИ (1958, № 1). У 1959 р. закінчив медичний інститут із відзнакою й працював за направленням лікарем-інфекціоністом і патологоанатомом у Березнеговатській міжрайонній лікарні на Миколаївщині. Досвід успішного лікування правцю опублікував у журналі «Врачебное дело» (1961, № 3). У 1960—1963 роках навчався в аспірантурі при Інституті мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України. У 1964 р. захистив кандидатську, а в 1980 р. — докторську дисертації. З 1966 р. й дотепер — завідувач відділу генетики мікроорганізмів ІМВ НАН України.
Автор наукових праць з фундаментальних і прикладних проблем генетики мікроорганізмів, зокрема з молекулярної генетики стрептоміцетів: індукований мутагенез в динаміці реплікації ДНК, репарація пошкоджень ДНК, генетична рекомбінація при злитті протопластів та їх трансформації за допомогою ДНК, вивчення плазмід і конструювання на їх основі векторних молекул, побудова генетичних карт, розкриття хімічної структури, молекулярного механізму дії і визначення повної послідовності пучка генів біосинтезу нового протипухлинного антибіотика ландоміцину Е, секвенування геномів стрептоміцетів і пучка генів біосинтезу каротиноїдів, пошук і з'ясування хімічної структури нових транскрипційних регуляторів вторинного метаболізму і нових антибіотиків, клонування генів, селекція і впровадження у промисловість мікроорганізмів — високоактивних продуцентів поліміксину В, біовіту, олеандоміцину, канаміцину і бета-каротину. Опублікував понад 280 наукових праць, в тому числі три монографії і одинадцять авторських свідоцтв СРСР і патентів України. Підготував тринадцять кандидатів наук. Протягом двадцяти років викладав спецкурси лекцій з генетики мікроорганізмів і вірусів у Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка. Успішно співпрацював з вітчизняними (Львів, Київ) та закордонними ученими Чехословаччини, Болгарії, Німеччини, Іспанії і США в рамках різних наукових програм і був учасником відповідних конференцій учених у Празі, Йені, Варшаві, Софії та Оснабрюці. Брав участь в роботі ІХ міжнародного конгресу мікробіологів (Москва, 1966), XVI Міжнародного генетичного конгресу (голова секції № 4 «Генетика і генетичні основи селекції мікроорганізмів») (Москва, 1978), VIII Міжнародного симпозіуму з генетики промислових мікроорганізмів (Єрусалим, 1998), Х Європейського конгресу з біотехнології (Мадрид, 2001) і І Конгресу ФЕМТ європейських мікробіологів (Любляна, 2003). Учасник Світового з'їзду вихідців з Яворівщини (Яворів, 2002) і з'їзду гімназистів з нагоди 100-річчя Яворівської гімназії «Рідна Школа» ім. Осипа Маковея (Яворів, 2008). Успішно провів на базі відділу генетики мікроорганізмів два міжнародних навчальних курси ЮНЕСКО з біотехнології і генетичної інженерії (1990) і генетики бактерій і стрептоміцетів (1992). Був головою секції «Генетика мікроорганізмів» і доповідачем майже на всіх з'їздах Товариства мікробіологів України ім. С. М. Виноградського і Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова. Продав закордонним фірмам ліцензії на штами мікроорганізмів — промислові продуценти бета-каротину і поліміксину В.
Член редакційних колегій наукових журналів «Біополімери і клітина» та «Мікробіологічного журналу», редакційної ради «Вісника Українського товариства генетиків і селекціонерів», спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій при Інституті мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України і Інституті молекулярної біології і генетики НАН України, член президії і президент (2002—2004) Товариства мікробіологів України ім. С. М. Виноградського, член Комісії НАН України з питань організації діяльності наукових об'єктів, що становлять національне надбання, Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, Національної спілки письменників України. Протягом тривалого часу був членом президії Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова, ВАК України і бюро Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України.
У студентські роки почав писати вірші, які друкував у районних, обласних і столичних газетах, у часописах «Дзвін» і «Світогляд», у «Літературній Україні». Разом із братом і сестрою опублікував чотири книжки:
Твори авторів захоплюють читачів щирістю та глибиною почуттів, гострим сприйняттям сучасних і минулих подій та проблем України. Будучи за фахом лікарем і мікробіологом-генетиком та пройшовши крізь в'язниці й концтабори ГУЛАГу, поет бачить людину двоїстою істотою та носієм різноманітних мутацій, якій притаманні як позитивні, так і негативні риси характеру та вчинки. Учений твердо вірить у незнищенність і гідне майбуття українського народу.
Лауреат премії ім. Д. К. Заболотного НАН України (1989), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991), заслужений діяч науки і техніки України (2003), Почесна Грамота Верховної Ради України (2016), відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2012), орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня УПЦ КП (2002), Знак Ордена «Святий князь Володимир» ІІІ ступеня МАРТІС «Золота Фортуна» (2012), Грамота і ювілейна відзнака «60 років УПА» Всеукраїнського братства ОУН-УПА ім. Т. Чупринки (2002), бронзова (1977) і срібна (1989) медалі ВДНГ СРСР, знак «Изобретатель СССР», медаль «В память 1500-летия Киева» (1982), медаль «Ветеран труда» (1987), диплом Міської ради м. Львова «Шляхетна львівська родина» Родина Горинів-Мацелюхів.
Це незавершена стаття з мікробіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з генетики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.