Матюшенко Михайло Юрійович

український громадський діяч, військовослужбовець З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Матюшенко Михайло Юрійович

Михайло Юрійович Матюшенко (позивний Дід[1]; 8 січня 1961, м. Харків 26 червня 2022, над Чорним морем, Україна) український підприємець та управлінець, військовослужбовець, пілот військової та цивільної авіації, полковник та командир 40 БрТА[2][3] Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2023, посмертно).

Коротка інформація Михайло Матюшенко Михайло Юрійович Матюшенко, Загальна інформація ...
Михайло Матюшенко
Михайло Юрійович Матюшенко
 Полковник
Thumb
Загальна інформація
Народження8 січня 1961(1961-01-08)
Харків, Українська РСР, СРСР 
Смерть26 червня 2022(2022-06-26) (61 рік)
Чорне море
(збиття літака)
ПохованняБуча 
Національністьукраїнець
Alma MaterХВВУЛ ім. С. І. Грицевця, ВПА ім. Ю. О. Гагаріна
ПсевдоДід
Військова служба
Роки служби1991—?, 2014—2018, 2022
Приналежність Україна
Вид ЗС Збройні сили
Формування
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
 40 БрТА, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Закрити

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Михайло Матюшенко народився 8 січня 1961 року в місті Харків[4].

В юності займався плаванням, здобув звання майстра спорту, був дитячим тренером[4].

Закінчив Харківське вище військове училище льотчиків імені Грицевця з відзнакою, а також заочно — московську Військово-повітряну академію імені Гагаріна[4].

До 1991 року проходив військову службу в СРСР[4].

Після розпаду СРСР свідомо вирішив служити Україні. Потім звільнився з військової служби і працював у комерційних структурах, які були пов'язані з цивільною авіацією[4].

У 2000-х роках очолював одну з київських авіакомпаній[4].

2014 року він як волонтер їздив на схід[4].

Згодом став льотчиком-інструктором в одній з військових авіаційних бригад України[4].

2018 року звільняється зі служби й очолює комерційне підприємство, що працювало в галузі сільськогосподарської авіації, а трохи пізніше — пасажирських перевезень. Керував багатьма типами військових та цивільних літаків[5][4].

Очолював громадське формування з охорони правопорядку «Щит» у Бучанській громаді[6].

У березні 2022 року повернувся до лав ЗСУ[4].

Командував 40-ю бригадою тактичної авіації, яку називали «Привид Києва»[2][3].

Коли він дізнався про безповоротні втрати підготовлених екіпажів бомбардувальників[7], ухвалив рішення посилити південний та східний фронти[3]. Замість одномісного винищувача МіГ-29 пересів і почав опановувати двомісний бомбардувальник Су-24[4][1].

Загинув вранці 26 червня 2022 року в небі над Чорним морем біля острова Зміїний після вдало виконаного бойового завдання[8]. Тіло знайшли в Болгарії. Ймовірно, український Су-24М був підбитий зенітним ракетно-гарматним комплексом «Панцир-С1». Разом із ним загинув майор Юрій Красильніков, тіло станом на листопад 2023 року досі не знайдене[1][9][10].

Похований 3 жовтня 2022 року на Алеї Героїв в місті Буча[1][11].

Нагороди

Вшанування пам'яті

  • 12 квітня 2023 року в місті Бучі вулицю Воїнів-інтернаціоналістів перейменували на вулицю Михайла Матюшенка[13].

Дивіться також

Примітки

Посилання

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.