Матущак Юрій Віталійович

Ю́рій Віта́лійович Матуща́к (15 лютого 1987, Донецьк — 29 серпня 2014, Іловайськ) — вчитель історії, рядовий, доброволець батальйону міліції «Дніпро-1».

Матущак Юрій Віталійович
Рядовий
Загальна інформація
Народження	15 лютого 1987(1987-02-15) Донецьк
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (27 років) Іловайськ
Поховання	Краснопільський цвинтар
Alma Mater	ДонНУ
Псевдо	«Вітер»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Спеціальна міліція
Формування	«Дніпро-1»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Закінчив 2004 року донецьку ЗОШ, 2009 року — Донецький національний університет. Засновник і голова Донецької обласної молодіжної громадської організації «Поштовх». Протягом 2011—2012 років стажувався в рамках Європейської волонтерської служби у центрі Брама Ґродська — Театр NN у польському Любліні, де брав участь у проєкті з відновлення пам'яті про трагедію 1943 року на Волині; збирав свідчення очевидців тих подій^[1]. 2012 року повернувся до України, працював шкільним вчителем історії.

Євромайдан

Один із організаторів донецького Євромайдану. Одночасно брав участь у створенні Самооборони Донецька з метою забезпечення безпеки учасників проукраїнських акцій, задля чого звільняється зі школи. В червні 2014 року Юрій зі своєю дівчиною, громадянкою Італії Франческою Леонарді, змушено полишають Донецьк і переїздять до Чернівців.

Війна на сході

Разом з другом В'ячеславом Макаренком записався добровольцем до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».

Загинув 29 серпня 2014 року між селами Новокатеринівка і Горбатенко Старобешівського району Донецької області під час виходу з оточення під Іловайськом. Станом на 18 вересня 2014 року був у списках безвісти зниклих.

Без сина лишилися мама й батько, художник Віталій Матущак та сестра.

Похований в Дніпрі на Краснопільському цвинтарі.

Нагороди та вшанування

• 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно)
• нагороджений нагрудним знаком «Іловайськ — 2014» (посмертно)
• нагороджений Лицарським хрестом доблесті ІІІ ступеню (посмертно)
• 24 серпня 2016 року нагороджений заохочуваною відзнакою — медаллю «Захиснику Дніпропетровська від сепаратизму» (посмертно)^{[джерело?]}
• 15 грудня 2016 року нагороджений нагрудним знаком «5 рота „Донецьк“» (посмертно)^{[джерело?]}
• 14 квітня 2017 року нагороджений почесною відзнакою «Перемога за нами» Сектор «Б» (посмертно)^{[джерело?]}
• 14 жовтня 2017 року нагороджений Лицарським хрестом доблесті ІІ ступеню (посмертно)^{[джерело?]}
• 21 квітня 2016-го у холі головного корпусу Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця) встановлено меморіальну дошку на честь випускника Юрія Матущака.^[2]
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 10, місце 23
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[3]
• Провулок Юрія Матущака

Юрій Матущак у літературі

В лютому 2017 року у «Видавництві 21» вийшов роман Олександри Іванюк «АМОР(Т)Е». Головна сюжетна лінія книги — незвичайна і трагічна історія кохання українського активіста Юрія Матущака та італійської волонтерки Франчески Леонарді^[4].

Юрій Матущак став одним із героїв виданої у 2022 році видавництвом «Човен» документальної книги Катерини Зарембо «Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку XXI століття»^[5].

Примітки

1. Jurij Matuschak (Ukraina) (польською) . Брама Ґродська — Театр NN. Процитовано 22 жовтня 2023.
2. У ДонНУ відкрили меморіальну дошку на честь Юрія Матущака. День. 21 квітня, 2016. Архів оригіналу за 24 серпня 2018.
3. Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
4. Савицький, Юрій (3 березня 2017). Щоб продовжити його життя, я жила Україною – італійська волонтерка про бійця, який загинув під Іловайськом. Радіо Свобода. Процитовано 29 серпня 2023.
5. Історія «Поштовху»: битва за Стуса. Фрагмент із книжки «Схід українського сонця» Катерини Зарембо. Тиктор медіа. 2 січня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.

Джерела

• Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
• Матущак Юрій Віталійович [Архівовано 21 травня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
• Матущак Юрій Віталійович [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Український Меморіал