Loading AI tools
українська пісня З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Марічка» — українська пісня. Автор слів — Михайло Ткач, композитор — Степан Сабадаш. Вірш автор написав у 1954 році і присвятив дівчині на ім'я Марічка. У 1955 році вірш був покладений на музику. Пісня декілька років виконувалась лише самодіяльними буковинськими колективами, а 1961 року була видана на грамплатівці у виконанні Буковинського ансамблю пісні і танцю. Найбільшої популярності здобула у виконанні Дмитра Гнатюка.
| «Марічка» | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Пісня Буковинський ансамбль пісні і танцю України Дмитро Гнатюк | ||||
| з альбому Марічка | ||||
| Випущено | 1961 | |||
| Тип | сингл | |||
| Записано | 1961 | |||
| Жанр | фолк | |||
| Мова | українська | |||
| Лейбл | «Мелодія» | |||
| Автор слів | Михайло Ткач | |||
| Композитор | Степан Сабадаш | |||
|
| ||||
| Музичне відео | ||||
| Буковинський народний ансамбль пісні. Соліст: О. Райберг. на YouTube | ||||
У XXI сторіччі пісню «Марічка» стали називати неофіційним гімном Чернівців[1][2]. Починаючи з 12 листопада 2004 року, щодня о 12 годині на вежу Чернівецької ратуші підіймається трубач у колоритному буковинському одязі і грає цю мелодію[1].
Вірш «Марічка» студент Чернівецького медичного інституту Михайло Ткач написав у травні 1954 року під час практики у районній лікарні гуцульського містечка Путила, розташованого на річці Путилка, притоці Черемошу. За його спогадами на кухні лікарняної їдальні працювала дівчина Марічка[3]:
 |
Ну і знаєте, як студенти, почали хвалитися, що серед них є поет. Ну і вона пожартувала, хай напише мені вірша, тоді буду вас усіх гарно харчувати. І я прийшов додому і спробував написати... І ось так вірш написався. З гумором трохи…, з веселим настроєм.
Вона дуже гарна була, хоча я не мав право до неї залицятися, бо я вже був одружений, я дуже рано одружився, але якби я не був одружений, може б у нас щось і вийшло. Але така симпатія між нами була, звичайно. |
 |
— Михайло Ткач | ||
Марічка також мала тоді хлопця і не мріяла про почуття з поетом. Михайло Ткач уперше прочитав вірш в останню неділю травня на Святі виходу на полонину, присвятивши його зі сцени Марічці — Марії Федорівні (у заміжжі — Киселиці)[4]. Марічка згодом вийшла заміж, народила трьох дітей. Її чоловік щоразу на родинні свята замовляв «Марічку» у програмах пісень на замовлення. 2005 року вона разом з Михайлом Ткачем брала участь у творчому вечорі в Києві з нагоди 50-річчя пісні «Марічка»[5].
У серпні 1955 року газета «Радянська Буковина» надрукувала вірші поета-початківця Михайла Ткача, серед яких була «Марічка». Того ж року Чернівецький обласний будинок народної творчості оголосив літературно-музичний конкурс на кращий вокальний твір місцевих авторів переможцем якого став Степан Сабадаш — студент диригентсько-хорового факультету Чернівецького музичного училища з піснею на вірш Михайла Ткача. Степан Сабадаш розповідав[4]:
|
Мене часто запитують про рецепт написання «Марічки». Він досить простий... за основу нової пісні взяв закарпатську «На поточку-м прала», яка мала цікавий колорит і була тоді шалено популярною. І справді, вступ до «Марічки» ідентичний. Виявляється, те, що взято від народу, перевірено і відшліфовано роками, приречене на дивовижний успіх. Таке трапилося згодом з «Марічкою». Правда, музику я не «передер» один до одного, а змінив усе, окрім початку | |
— Степан Сабадаш | ||
Після перемоги в конкурсі на кращий вокальний твір Степан Сабадаш запропонував «Марічку» Чернівецькій філармонії, однак художня рада її не схвалила і впродовж 5-6 років пісню виконували лише самодіяльні артисти[6]. Серед виконавців були хор Чернівецького музичного училища, в якому навчався на заочному відділенні Степан Сабадаш[7], хор Чернівецької трикотажної фабрики, яким керував Степан Сабадаш,[8] та ряд інших самодіяльних колективів, зокрема створений у 1960 році Сабадашем Народний вокальний ансамбль «Марічка», названий на честь пісні яка стала його візитівкою[9].
У 1958 році художнім керівником і головним диригентом Державного Буковинського ансамблю пісні та танцю стала Алла Серебрі[10]. Одного разу вона попросила в Сабадаша ноти «Марічки», а після його нагадування про суворе рішення худради різко відповіла: «Плевать я хотела на худсовет, мне песня нравится»[8]. З 1959 року пісня увійшла в репертуар цього професійного колективу, який їздив з гастролями по всьому Радянському Союзові. На початку 1960 року пісня прозвучала по українському радіо, запис було здійснено восени 1959 року під час концерту Чехословацького військового ансамблю пісні і танцю на виставці чеського скла у Києві[4]. Степан Сабадаш випадково зустрівся з керівником ансамблю в готелі «Україна» і показав йому пісню. За кілька днів чехословацький ансамбль вивчив та виконав пісню на концерті[11].
1961 року пісню записано і видано на грамплатівці фірми «Мелодія» Буковинським ансамблем пісні і танцю під керівництвом Алли Серебрі, соліст О. Райберг[12]. Платівка-сингл на 78 обертах за хвилину на другій стороні містила пісню Ігоря Шамо «Зорі яснії над Дніпром» у виконанні Олександра Таранця.
Починаючи з 12 листопада 2004 року, щодня о 12 годині на вежу Чернівецької ратуші підіймається трубач у колоритному буковинському одязі і на всі чотири сторони світу відтворює мелодію пісні «Марічка»[13]. Цю мелодію стали називати неофіційним гімном Чернівців[13][14]. Впродовж 14 років офіційним сурмачем Чернівецької ратуші був Василь Козак. Після його смерті 1 жовтня 2018 року сурмачем ратуші став Микола Блищук[15].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
