Марк Лівій Друз Клавдіан

Марк Лівій Друз Клавдіан (лат. Marcus Livius Drusus Claudianus; 92 до н. е. — 42 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.

Марк Лівій Друз Клавдіан
Ім'я при народженні	лат. Appius Claudius Pulcher
Народився	92 до н. е.(-092) Рим
Помер	42 до н. е.(-042) Філіпи ·самогубство
Громадянство	Римська республіка
Діяльність	політик, військовий очільник
Знання мов	латина
Учасник	Битва при Філіппах
Посада	претор
Термін	50 рік до н. е.
Рід	Клавдії
Батько	Аппій Клавдій
Мати	невідомо або Serviliad
Брати, сестри	Liviad
У шлюбі з	Ауфідія
Діти	1 донька та 1 син
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з патриціанського роду Клавдіїв. Син Аппія Клавдія, військового трибуна 87 року до н. е., усиновлений Марком Лівієм Друзом, народним трибуном 91 року до н. е.

У 59 році до н. е. був прихильником тріумвірів і виконував якесь доручення щодо стягнення грошей, пов'язане з аграрним законом Гая Цезаря. У 54 році до н. е. був звинувачений Гаєм Ліцинієм Кальвом і Гаєм Лукрецієм у преварікації. Виправданий більшістю в чотири голоси завдяки захисту Цицерона.

У 50 році до н. е. обіймав посаду претора, головував у судовій комісії в справах про порушення закону Скантінія. Під час громадянської війни Цезаря і Помпея у 49-46 роках до н. е. зберігав нейтралітет. Навесні 45 року до н. е. вів з Цицероном перемовини стосовно продажу своїх садів, але угода не відбулася.

Після вбивства Цезаря у 44 році до н. е. встав на бік республіканців. У квітні 43 року до н. е. після поразки Марка Антонія під Мутіною вніс до сенату пропозицію про передачу Дециму Бруту від Цезаря Октавіана IV і Марсового легіону.

Після створення другого тріумвірату в листопаді 43 року до н. е. був включений у проскрипційні списки. У 42 році до н. е. на боці Брута і Кассія, брав участь у битві під Філіпами і наклав на себе руки після поразки.

Родина

Дружина — Ауфідія

Діти:

• Лівія Друзілла (58 до н. е. — 29 н. е.) — дружина імператора Октавіана Августа.
• Марк Лівій Друз Лібон, названий син.

Джерела

• Hans Georg Gundel, Drusus I. 5. // Der Kleine Pauly, Bd. 2 (1967), Sp. 170. (нім.)