Марков Леонід Васильович

Леонід Васильович Ма́рков (13 грудня 1927 — 1 березня 1991) — радянський і російський актор театру та кіно. Лауреат Державної премії СРСР (1984). Народний артист СРСР (1985).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марков.

Леонід Марков
Ім'я при народженні	Леонід Васильович Марков
Народився	13 грудня 1927(1927-12-13) Акколь
Помер	1 березня 1991(1991-03-01) (63 роки) Москва, СРСР рак шлунка
Поховання	Кузьмінське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Роки діяльності	з 1955
IMDb	ID 0548617
Нагороди та премії

Життєпис

Народився у селі Олексіївка (в теперішній час в межах міста Акколь, Акмолінська область, Казахстан.

У 1931—1934 роках виконував дитячі ролі у спектаклях Саратовського драматичного театру, де працював його батько, актор Марков В. Д.

У 1945 році разом зі своєю сестрою Риммою Марковою поступив у студію при Вологодському драматичному театрі, де навчався до 1947 року, того ж року був прийнятий до студії при Московському театрі ім. Ленінського комсомолу.

Після закінчення студії у 1951 році був зарахований до трупи Театру ім. Ленінського комсомолу, на сцені якого дебютував ще у 1947-м у ролі Неходи у спектаклі «Честь з молоду». Грав Яшу а пізніше Петра Трофимова у «Вишневому саду» А. П. Чехова, Петрушина у «Живому трупі» Л. М. Толстого, та низці інших ролей класичного та сучасного репертуару.

У 1960 році Марков перейшов до Московського театру ім. Пушкіна, де зокрема грав Тимофія Рваного у «Піднятії целині» М. О. Шолохова.

З 1966 по 1986 рік працював у Театрі ім. Моссовєта, де зокрема запам'ятався по багатьох ролях, в тому числі Арбеніна у драмі М. Ю. Лермонтова «Маскарад», Звягінцева у інсценировці повести М. О. Шолохова «Вони стражались за Батьківщину», Порфірія Петровича у «Петербужських сновидах» (за романом Ф. М. Достоєвського «Злочин та покарання»). Після нетривалого перебування у Малому театрі, де грав Антипа у п'єсі М. Горького «Зикови» повернуся до театру ім. Мосради.

Багато знімався в кіно і телефільмах. Видатний драматичний і характерний актор, втілював на екрані людей сильних, яскравих.

Помер 1 березня 1991 року у Москві від раку. Похований на Кузьмінському кладовищі.

Сестра: Маркова Римма Василівна (1925—2015) — радянська і російська актриса театру і кіно. Народна артистка Росії (1994).

Звання та нагороди

• Заслужений артист РРФСР (26.09.1969)
• Народний артист РРФСР (29.03.1977)
• Народний артист СРСР (31.01.1985)
• Державна премія СРСР (1984)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1987)

Фільмографія

• «Життя пройшло повз» (1958, «Черв'як»; реж. В. Басов)
• «Нехай світить!» (1960, епізод)
• «Ніч без милосердя» (1961, капітан Бенсон)
• «Двоє, які пам'ятали…» (1967, короткометражний)
• «Сильні духом» (1967, обер-лейтенант)
• «Ти і я» (1971, Сергій; реж. Л. Шепітько)
• «Російське поле» (1972, Авдій Петрович Угрюмов)
• «Останній гайдук» (1972, Бугор)
• «Слідство ведуть ЗнаТоКі. Втеча» (1973, Справа № 8 «Втеча», Багров)
• «Селянський син» (1975, Єгор Байков, батько Кості)
• «Легенда про Тіля» (1976, Іост, брат Клааса; реж. О. Алов, В. Наумов)
• «Червоне і чорне» (1976, т/с, Пан де Реналь; реж. С. Герасимов)
• «Борги наші» (1977, Іван Васильович Крутов)
• «Борг» (1977, полковник Степанов)
• «Сутичка в хуртовині» (1977, Глухов)
• «Борг» (1977, полковник Степанов)
• «І це все про нього» (1977, т/с, майстер Гасилов Петро Петрович)
• «Сіль землі» (1978, Іван Федорович Єфремов, секретар обкому КПРС (озвучив Ігор Єфімов)
• «Мій ласкавий та ніжний звір» (1978, Петро Єгорович Урбенін; реж. Е. Лотяну)
• «Гараж» (1979, професор Смирновський; реж. Е. Рязанов)
• «Сьогодні і завтра» (1979, Костянтин Петрович Осадчий, начальник цеху)
• «Вірою і правдою» (1979, Павло Рєзін; реж. А. Смирнов)
• «Час вибрав нас» (1979, професор-історик, Загорський)
• «Викрадення „Савойї“» (1979, комісар Лафонте)
• «Політ з космонавтом» (1980, Леонід Васильович Пєночкин, підполковник, начальник міліції)
• «Коней на переправі не міняють» (1980, начальник будівництва Анатолій Петрович Борисов)
• «Залишаюся з вами» (1981, полковник, Орлов)
• «Чорний трикутник» (1981, «кримінальний авторитет» Микита Африканич Махов)
• «Владивосток, рік 1918» (1982, Крайнов)
• «Острів скарбів» (1982, пірат Біллі Бонс)
• «Терміново... Таємно... Губчека» (1982, Сєдов-Матюшинський)
• «Мати Марія» (1982, Данило Скобцов)
• «Сонячний вітер» (1982, т/с, професор Карпов)
• «Не чекали, не гадали!» (1982, гендиректор Георгій Сергійович)
• «Сім годин до загибелі» (1983, Нечаєв)
• «Чорний замок Ольшанський» (1983, Лигановський)
• «Анна Павлова» (1983—1986, генерал Безобразов; реж. Е. Лотяну)
• «Дорогий Едісон!» (1986, Геннадій Аркадійович Широков, представник комітету народного контролю області)
• «Дитячий сад» (1983, удаваний сліпий; реж. Є. Євтушенко)
• «Змієлов» (1985, Петро Котов)
• «Прийдешньому віку» (1985, Павло Іванович Полосухин)
• «Живий труп» (1987, Федір Васильович Протасов)
• «Поразка» (1987, генерал Южин) та ін.

Озвучування

• «Острів скарбів» (1971, пірат Джордж Меррі — роль Вітаутаса Томкуса)

Посилання

• Біографія на сайті КИНО-ТЕАТР [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Марков Леонід — Актори радянського та російського кіно [Архівовано 15 червня 2013 у Wayback Machine.]