Маркел Анкірський

Маркел Анкірський (? — близько 374) — богослов, єпископ Анкіри (нині Анкара, Туреччина), учасник Анкірського та Першого Нікейського собору. Був рішучим противником аріанства. Але згодом його звинувачували в прийнятті протилежної крайності, дещо видозміненої форми савелліанства. В результаті Маркела позбавили єпископства, хоча пізніше він зміг в певній мірі реабілітуватися.

Маркел Анкірський
Народився	285
Помер	374[1]
Країна	невідомо[2]
Діяльність	письменник, священник
Знання мов	давньогрецька[2]
Посада	єпископ

Біографія

Через кілька років після Нікейського собору (325 р.) Маркел написав книгу проти Астерія Софіста^[ru], видатного представника тієї групи богословів, яка підтримувала Арія. Від цієї книги збереглися лише фрагменти. Маркела звинувачували за його твердження, що розділеність Божества на три іпостасі є тимчасовим явищем. Згідно з фрагментами його творів, що збереглися, Бог від вічності був лише однією Істотою (іпостассю), але при створенні всесвіту Слово (Логос) вийшло від Отця і персоніфікувало в собі Його Дієвість. Цей Логос втілився у Христі і таким чином явив собою Образ Божий. Святий Дух також вийшов як третя Особа Божества від Отця і від Христа, відповідно до Івана 20:22 («Він дихнув на них і сказав їм: «Прийміть Духа Святого»). Однак по завершенню всього Христос повернеться до Отця, і Божество знову стане абсолютною єдністю (1 Кор 15: 28: «Коли Йому все підкориться, тоді й сам Син підкориться Тому, Хто Йому все підкорив, щоб Бог був усім у всьому»).^[3]

Єпископи на Першому Тирському синоді в 335 році (який також відправив у вигнання Афанасія), схоже, написали імператору Костянтину скаргу на Маркела за те, що той відмовився спілкуватися з Арієм в Єрусалимі під час святкуванні тридцятої річниці Костянтина. Євсевій Кесарійський написав проти нього дві праці: 1) «Contra Marcellum» — можливо, документ обвинувачення під час процесу над Марцеллом; 2) «Про теологію Церкви» — спростування теології Маркелла з точки зору аріанської теології.^[4]

Маркел був зміщений в 336 році на соборі у Константинополі, що проходив під головуванням представника аріанства Євсевія Нікомедійського та Василія Анкірського, який і був призначений на його кафедру. Маркел звернувся з апеляцією в Рим до Папи Юлія I. Той написав єпископам, які змістили Маркела, стверджуючи, що Маркел є невинним у висунутих проти нього звинуваченнях. Сардикійський собор (343 р.), на якому більшість складали представники західних церков, офіційно розглянув його книгу і оголосив її вільною від єресі. Та в 344 році в Антіохії зібралися представники східних церков і знову відлучили Маркела від церкви та склали «Символ віри», в якому перераховувалися їхні вірування та заперечення, серед інших, і проти доктрин Маркела.^[5] У 345 році Констанцій II, під тиском свого брата Константа, співправителя Імперії, дозволив відновити Афанасія Олександрійського та Маркела на їхніх кафедрах. Проте Маркел через народне збурення так і не зміг зайняти своєї кафедри. Згодом один із учнів Маркела, Фотін^[ru], який пізніше викладав різновид теології Маркела, був возведений в сан єпископа Сірмія.^[6]

Відносини Афанасія з Маркелом були складними, і спілкування між ними на деякий час було розірвано, але наприкінці їхнього життя Афанасій вчинив спротив спробам Василія Кесарійського домогтися повного засудження Маркела, а потім і сам відновив спілкування з ним. Смерть Маркела Анкірського датується 374-375 рр. на основі твердження Епіфанія Кіпрського, що ця подія відбулася за два роки до написання його каталогу єресей «Панаріон».^[7] Другий Вселенський Собор 381 р. засудив «маркелліан^[ru]», але не самого Маркела.

Твори Маркела частково відновлені за рахунок численних цитат з його книг у інших авторів того часу. В цитатах Євсевія Кесарійського і Епіфанія Кіпрського збереглась приблизно шоста частина маркелового твору «Проти Астерія», а також лист до Папи Юлія I від 341 року.^[8]