Мамлєєв Юрій Віталійович

Ю́рій Віта́лійович Мамлє́єв (рос. Юрий Витальевич Мамлеев, * 11 грудня 1931, Москва—25 жовтня 2015) — російський прозаїк, поет, драматург, філософ, засновник літературного напрямку «метафізичного реалізму», Президент «Клубу метафізичного реалізму» ЦДЛ (Центрального дому літераторів).

Юрій Віталійович Мамлєєв
Юрий Витальевич Мамлеев
Народився	11 грудня 1931(1931-12-11) Москва, РРФСР
Помер	25 жовтня 2015(2015-10-25) (83 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	Росія
Діяльність	письменник, філософ
Сфера роботи	драма[1], поезія[1] і філософія[1]
Alma mater	Московський державний університет лісуd
Мова творів	російська
Напрямок	метафізичний реалізм
Премії	премія Андрія Бєлого «За особливі заслуги перед російською літературою». Міжнародна Пушкинська премія фонду Альфреда Топфера (Німеччина), 2000 р.
Сайт: mamleew.ru
Мамлєєв Юрій Віталійович у Вікісховищі

Біографія

Юрій Мамлєєв народився 1931 року у родині професора психіатрії. За сталінських часів батька репресували. Мамлєєв закінчив Московський лісотехнічний інститут 1956 року, після чого до 1974 року викладав математику у школі робітничої молоді. З початку 1950-х років активно цікавиться індійською філософією, езотерикою, окультними науками. З 1958 року його московська квартира стає місцем зустрічі для письменників і художників самвидаву. У 60-ті починає літературну діяльність, втім за радянських часів офіційні видавництва відмовлялися друкувати Мамлєєва, тому його твори ходили в самвидаві.

1975 року отримав дозвіл емігрувати до США. Викладав російську літературу у Корнельському університеті. 1983 року переїхав до Франції. Викладав російську літературу та мову у Паризькому інституті східних цивілізацій і мов.

Уперше твори Мамлєєва з'явилися 1975 року у журналах «Новый журнал» та «Третья волна», пізніше підбірка його оповідань з'явилася в альманасі Шемякіна «Аполлон 77», далі були публікації в журналах «Гнозис» та «Эхо».

1985 р. Мамлєєв закінчує роман «Московский гамбит», перший опис езотеричних підпільних гуртків Москви 60-х рр. Написаний у 1966-68 рр. роман «Шатуны» було вперше видано лише наприкінці 80-х.

Духовною основою всієї творчості Мамлєєва є усвідомлення земного життя як фази багаторазових перевтілень, включених у нематериальне буття, внаслідок чого смерть означає визволення безсмертно «Я» від тіла. Мамлєєв не зображає у своїх творах вірянина, що на базі своїх релігійних переконань може скерувати своє життя у найдійніше і вільніше русло. Навпаки, Мамлєєв описує людей, що заплуталися під владою темних сил, його герої вбивають, катують, ґвалтують, бо повністю занурені у матеріальні та сексуальні інтереси. При цьому літературні устремління Мамлєєва мають позитивну основу: занурюючися у темряву, він намагається побачити світло людської душі, сприяти її росту.

Твори Мамлєєва часто називають «літературою кінця світу».

Його твори було надруковано на Заході російською, англійською, французькою, німецькою та італійською мовами. На Заході його романи й оповідання викликали бурхливу реакцію у літературної критики. Так один з найвідоміших дослідників творчості Достоєвського у Франції професор Сорбони Жак Като писав про Мамлєєва як про «гідного спадкоємця Гоголя та Достоєвського».

1991 року Мамлєєву було повернено російське громадянство. Відтоді він живе у Москві та Парижі. Останнім часом Мамлєєв викладає курс індійської філософії у Московському державному університеті, публікує роботи у журналах «Вопросы философии» та «Unio mistica». Член російського Пен-клубу, Російської спілки письменників, Спілки драматургів та виконкому Міжнародного товариства культурних зв'язків з Індією.

Вперше в Росії його книжки було видано 1989 року. Перекладів українською немає.

Творчість

Бібліографія

• The Sky Above Hell. New York, 1980
• «Утопи мою голову». Russica-81, с.138-145.
• «Изнанка Гогена». Paris — New York, 1982
• «Живая смерть». Paris — New York, 1986
• «Шатуны». Paris, 1986
• «Утопи мою голову». New York, 1990
• «Шатуны». Roma, 1997
• «Шатуны». Prague 1998
• «Шатуны». Москва, «Ad marginem», 2002
• «Отражение». У кн. «Третья волна. Антология русского зарубежья». Москва, «Московский рабочий» 1991
• Два стихотворения из Парижского цикла. «Человек и природа», № 9, 1991.
• «Последняя комедия». Зальцбург, 1992, 1994
• «Убийца из Ничто». Зальцбург, 1992.
• «Судьба бытия — путь к философии». Москва, «Вопросы философии», 1992, № 9.
• «Судьба бытия». Москва, «Вопросы философии», 1993, № 10-11.
• «Прыжок в гроб». Москва, «Знамя», 1997, № 6, сс.83-92
• «Черное зеркало». Москва, «Вагриус», 1999
• «Голос из ничто». Збірка оповідань. New York, «Apollon Foundation», 2001
• «Черное зеркало». Збірка оповідань. Москва, «Вагриус», 2001
• «Блуждающее время». С.-Петербург, «Лимбус-Пресс», 2001
• «Россия Вечная». Москва, «АиФ-Принт», 2002
• «Изнанка Гогена». Збірка оповідань. Москва, «Вагриус», 2002
• «Основные тайны». Збірка оповідань. Москва, «Вагриус», 2002
• «Задумчивый киллер». Збірка оповідань. Москва, «Вагриус», 2003
• «Американские рассказы». Збірка оповідань. Москва, «Варгиус», 2003
• «Конец Века». Збірка оповідань. Москва, «Вагриус», 2003
• «Цветы зла». Italy, Roma, Voland, 2003
• «Мир и хохот». Москва, «Вагриус», 2003
• «Задумчивый киллер». Москва, «Вагриус», 2003
• Die irrlichternde Zeit. Frankfurt am Main, «Surkamp Verlag», 2003
• Les couloirs du temps. Paris, «Serpent a Plumes», 2004
• «О чудесном». Збірка оповідань. Москва, «Рипол-классик», 2005
• «Другой». Романи та оповідання. Москва, «Эксмо», 2006
• «Мир и хохот». Романи та оповідання. Москва «Зебра-Е», «АСТ», 2008
• «Живое кладбище». Романи та оповідання. Москва «Зебра-Е», «АСТ», 2008
• «Крылья ужаса». Романи. Москва «Зебра-Е», «АСТ», 2008
• Пять романов. Москва, «Хранитель», «АСТ», «Зебра-Е», 2008

Нагороди

• Премія Андрія Білого «За особливі заслуги перед російською літературою».
• Міжнародна Пушкинська премія фонду Альфреда Топфера (Німеччина), 2000 р.

Посилання

• Юрій Віталійович Мамлєєв [Архівовано 20 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Собрание сочинений [Архівовано 19 жовтня 2008 у Wayback Machine.] Мамлєєв на сайті «Русская виртуальная библиотека»
• Мамлєєв на «Библиотеке Мошкова» [Архівовано 15 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• «Метафізичний реалізм: стиль, метод та світогляд» (Блоґ Олександра Артамонова) [Архівовано 5 жовтня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела

• Казак, Вольфганг. «Лексикон русской литературы XX века». М.: РИК «Культура», 1996
• «Magazine letteraire». Paris, № 232, 1986

1. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863