Малуку

Малу́ку (індонез. Maluku) — одна з 32 провінцій у складі Індонезії. Розташована на сході країни і включає в себе центральні та південні Молуккські острови. Адміністративний центр — місто Амбон на острові Амбон. З 1999 року північна частина Малуку стала окремою провінцією Малуку Утара (Північна).

Малуку індонез. Maluku
Країна	Індонезія
Адміністративний центр	Амбон
Площа	46914,03 км²
Населення	1 531 402 особи (2010[1])
Густота населення	32,64 осіб/км²
Вебсайт	http://www.malukuprov.go.id/

Адміністративний поділ

До складу провінції входять 9 округів та 2 муніципалітети, які включають в себе 95 районів^[2], 95 селищ та 811 сіл^[3][4]:

Населений пункт	Площа, км²	Населення, осіб (2010)
Буру, округ	5466,44	108235
Буру Південне, округ	3780,56	53593
Малуку Південно-Західне, округ	4581,06	70372
Малуку Південно-Східне, округ	1010,75	96442
Малуку Західне Південно-Східне, округ	10102,92	105341
Малуку Центральне, округ	11595,57	361698
Острови Ару, округ	6629,00	83977
Серам-Багьян Західний, округ	4046,35	164654
Серам-Багьян Східний, округ	3952,08	99033
Амбон, муніципалітет	377,00	330335
Туал, муніципалітет	254,39	58082

Республіка Малуку-Селатан

Герб Республіки Малуку-Селтан

Прапор Республіки Малуку-Селатан

25 квітня 1950 на населеній християнами південній частині Моллукських островів була проголошена Республіка Малуку-Селатан (інд. Republik Maluku Selatan). У жовтні на острови вступили індонезійські війська, а 5 листопада 1950 під їх натиском впала столиця сепаратистів місто Амбон. Уряд сепаратистів втік на сусідній острів Серам, де під керівництвом Сумокіля розгорнулася партизанська війна проти індонезійців. 2 грудня 1963 року на острові Серам індонезійські військові заарештували Сумокіля, після чого партизанська війна припинилася. 11 березня 1966 року генерал Сухарто захопив владу в Індонезії, змістивши Сукарно. 12 квітня 1966 р Сумокіль був страчений. Після його смерті новим «президентом» був призначений Манусама, хоча його повноваження кілька років оскаржував «генерал» Ісаак Юліус Тамаела. На даний момент в Нідерландах існує «уряд у вигнанні».

Останнім часом між 1998 і 2000 роком провінція Малукку знову стала ареною розгорнутого конфлікту між християнським та мусульманським населенням — регіон залишили бл. 80 тисяч чоловік^[5].

Теракти в Нідерландах

«Президент уряду у вигнанні» Манусама виявився не спроможним запобігти екстремістським актам молоді — вихідців з Молуккських островів, незадоволених своїм становищем у Нідерландах.

• 26 липня 1966 — після прибуття вдови Сумокіля з сином до Нідерландів, натовп екстремістів підпалив індонезійське посольство в Гаазі.
• 31 серпня 1970 — молодь півдня Малуку взяла в облогу житло індонезійського посла в Васенарі.
• 31 грудня 1974 — невдала спроба захоплення в заручниці королеви Юліани.
• 2—14 грудня 1975 — під Вейстером опинилися в заручниках пасажири поїзда. Крім того в Астерді з 4 грудня в облозі перебувало індонезійське консульство.
• 23 травня 1977 — в Де-П'ют екстремісти захопили в заручники пасажирів поїзда, а також в молодшій школі Бовенсмілде в заручники потрапили школярі. Під час операції поліції терористи були вбиті, а також постраждали і заручники.
• 1978 — захоплення заручників в Будинку провінції Ассен. У перший день був застрелений урядовець. Наступного дня будівлю взято штурмом, при цьому ще один чиновник отримав смертельні поранення.

Під час зазначених подій Манусама, доктор Самуель Метіарей, доктор Хассан Тан і вдова Сумокіля виступали посередниками в переговорах з терористами.

• 4 травня 2000 — в День поминання покійних^[d] в Амстердамі поліція завадила терористичному акту, виявивши на даху будинку кілька снайперів-екстремістів^[6].

Див. також

• Молукканці