Мадонна на луці (Рафаель)

«Мадонна на луці»^[2] (інші назви — «Мадонна в зелені», «Мадонна Бельведере») — картина італійського художника доби Відродження Рафаеля, написана у 1506 році для близького друга художника Таддео Таддеї. Зображає апокрифічну зустріч дитя Ісуса і хлопчика Іоана Хрестителя.

«Мадонна на луці»

італ. Madonna del Prato
Творець:	Рафаель Санті
Час створення:	1506
Розміри:	113 × 88 см
Висота:	113 см
Ширина:	88,5 см
Матеріал:	олійна фарба і дошка тополі[d]
Жанр:	сакральне мистецтво
Зберігається:	Відень, Австрія
Музей:	Музей історії мистецтв
Інвентарний номер:	GG_175[1]
«Мадонна на луці» у Вікісховищі

Силові лінії композиції

Опис

На картині зображені Діва Марія з дітьми Ісусом і Іоаном Хрестителем в чудовому краєвиді пасовища. Фігури персонажів композиційно утворюють класичний трикутник. Пейзаж, з одного боку, підкреслює світ людей; проте він поступово зникає в далекому горизонті, мабуть, щоб передати існування вічних цінностей. Таким чином «Мадонна на луці» є відображенням нового духовного мислення доби Відродження.^[3]

Тема

Композиція з «мадонною на луці» була поширеною у мистецтві італійського Відродження. Вона відображала поєднання традиційної іконографії з новими пантеїстичними тенденціями і впливами мистецтва Північного Відродження в зображенні пейзажу. Прикладом може слугувати полотно «Мадонна на луці» Джованні Белліні, на якому Мадонна з Немовлям зображені на фоні ніби застиглого пейзажу, а ідеалізація форм і конкретизація деталей створюють враження умиротворення і чарівності.

Рафаель, приїхавши до Флоренції у 1504 році, розвинув цю тему, створивши полотна «Мадонна на луці», «Мадонна зі щигликом», «Прекрасна садівниця». В них простежується вплив Леонардо да Вінчі («Мадонна в скелях», «Свята Анна»), з роботами якого в цей період Рафаель знайомився, зокрема фігури вписані в запозичений у Леонардо композиційний трикутник.^[4]

• 
  «Мадонна на луці», Джованні Белліні, 1505]
• 
  «Мадонна зі щигликом», Рафаель, 1506
• 
  «Прекрасна садівниця», Рафаель, 1507