Магінський Володимир Дмитрович

Магі́нський Володи́мир Дми́трович (нар. 18 вересня 1946, м. Нальчик, Кабардино-Балкар. Респ., РФ) — живописець, художник-реставратор вищої^[1] категорії. Член Національної спілки художників України^[2][3] (1987). Завідувач реставраційної майстерні (живопис) Національного заповідника «Замки Тернопілля»^[4]. Працює у галузі станкового та монументального, олійного живопису, а також реставрації творів сакрального мистецтва.

Магінський Володимир Дмитрович
Народження	18 вересня 1946(1946-09-18) (78 років) м. Нальчик, Кабардино-Балкарська Республіка, РФ
Національність	українець
Країна	СРСР →  Україна
Навчання	художня студія у м. Нальчик Одеське художнє училище Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Твори	Живопис: «Кабардинка» (1968), «Автопортрет» (1970-і рр.; 2011), «Ре­ставратор» (1978), «Молоді художники перед виставкомом» (1981), «Зимовий день» (1983), «Місячна ніч» (1985), триптих «Пори року» (1987), «Підвалля. Вид з вежі Корнякта», «Син», «Іра» (усі — 1990-і рр.), «Ностальгія» (1998), «Рожі» (2006) та інші.
Звання	художник-реставратор вищої категорії
Нагороди	Почесна грамота Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (2009)

Дружина — Магінська-Слободюк Олександра Іванівна, художниця декоративної кераміки, яка теж є членкинею Національної спілки художників України^[3]. Син — Магінський Любомир Володимирович — реставратор, завідувач реставраційної майстерні Національного музею у Львові, член Національної спілки художників України^[2].

Навчання

Спершу навчався у художній студії м. Нальчик (родичі Володимира були вислані у Кабардино-Балкарію під час сталінських репресій).

У 1963—1972 роках навчався в Одеському державному художньому училищі ім. М.Грекова.

У 1972—1978 роках продовжив навчання у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва^[5]. Йому викладали К. Звіринський, М. Лозинський, Е. Мись­ко. Перша виставка митця відбулася саме після закінчення інституту в 1978 році у Львові.

Робота

З 1986 року Володимир Дмитрович є дійсним членом Національної спілки художників України.

Працював у Львові: 1973–75 рр. — у реставраційних майстернях, від 1975 — у Музеї історії релігії та атеїзму^[5]; 1987–94 — художник науково-дослідницького сектору при Академії Мистецтв; 1994 — завідувач реставраційої майстерні Національного заповідника «Замки Тернопілля»(м. Збараж, Тернопільська обл.), де рятує для майбутніх поколінь унікальні експонати.

Основна галузь — реставрація олійних творів сакрального мистецтва і мозаїк. У доробку митця більше 100^[6] відреставрованих живописних полотен, ікони, скульптури, багато консерваційних робіт. Працює у власній майстерні, а далі — робить виставки. Постійну експозицію Володимир облаштував у Збаразькому замку^[7].

Живопис

Художня творчість Володимира еволюціонувала від реалістичних полотен 1970-х рр. через великорозмірні триптихи 1990-х рр., у яких домінуючими є суто формал. композиц.-колорист. пошуки способів самовираження, до сповнених внутрішньої екс­пресії натюрмортів 2000-х рр. Створює портрети значно більші від натури, сільські (оперує кількома планами у різних рівнях, у тематичних композиціях надає перевагу геометричним побудовам) і міські (зокрема з висоти польоту птаха) пейзажі, натюрморти у реалістичній і дещо декоративній манері.

Основні твори^[8]: «Кабардинка» (1968), «Автопортрет» (1970-і рр.; 2011), «Ре­ставратор» (1978), «Молоді художники перед виставкомом» (1981), «Зимовий день» (1983), «Місячна ніч» (1985), триптих «Пори року» (1987), «Підвалля. Вид з вежі Корнякта», «Син», «Іра» (усі — 1990-і рр.), «Ностальгія» (1998), «Рожі» (2006) та інші.

Загальне

Магінський Володимир — учасник обласних, всеукраїнських та зарубіжних художніх виставок від 1978 року. Персональні — у Львові (1978, 1983, 2006, 2011), Тернополі (1986, 2006, 2011), Івано-Франківську, Збаражі (2006, 2011) і Луцьку (2011).

Деякі роботи зберігаються у Львівській галереї мистецтв^[9][6], Національному музеї у Львові, Національному заповіднику «Замки Тернопілля», Тернопільському і Волинському краєзнавчих музеях. Багато творів митця знаходяться в музеях та у приватних колекціях США, Канади, росії, Польщі, Чехії, Ізраіля, України.

Примітки

1. Завершення роботи Комісії з атестації художників-реставраторів України при Міністерстві культури України | Національний науково-дослідний реставраційний центр України — Збереження. Дослідження. Реставрація (укр.). Процитовано 6 серпня 2022.
2. Члени ЛООНСХУ. Львівська обласна організація НСХ України (укр.). Архів оригіналу за 24 листопада 2022. Процитовано 6 серпня 2022.
3. Список членів Спілки художників України. Вікіпедія (укр.). 16 червня 2022. Процитовано 6 серпня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
4. «Малярство та реставрація» Володимира Магінського. НЗ Замки Тернопілля (укр.). Процитовано 6 серпня 2022.
5. Випускники кафедри - Львівська Національна Академія Мистецтв. lnam.edu.ua (укр.). Процитовано 6 серпня 2022.
6. Львова, Фотографії Старого (19 серпня 2016). ”Малярство та реставрація”, або розкішна виставка Володимира Магінського • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 6 серпня 2022.
7. Виставка Володимира Магінського. НЗ Замки Тернопілля (укр.). Процитовано 6 серпня 2022.
8. Магінський Володимир Дмитрович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 6 серпня 2022.
9. Львова, Фотографії Старого (16 серпня 2016). У Львові покажуть роботи Володимира Магінського • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 6 серпня 2022.