Ліцензійна угода з кінцевим користувачем

Ліцензійна угода з кінцевим користувачем (англ. End User License Agreement, EULA, вимовляється [ю-ла]) є видом ліцензії на використання ПЗ. Це юридичний договір, який укладається між власником майнових прав на комп'ютерну програму та її користувачем. Зазвичай надається клієнтові через роздрібного продавця, який виступає в ролі посередника. Ліцензійна угода детально визначає права й обмеження, які застосовуються до використання програмного забезпечення^[1]. Зазвичай, така угода жорстко визначає права користувача, обмежуючи більшість з того, що може бути зроблено з програмним забезпеченням.

Форми договорів для цифрових послуг (наприклад, умови надання послуг та політика конфіденційності) традиційно були паперовими (так звана обгорткова ліцензія^[en]), але нині їх найчастіше надають у цифровому вигляді у форматах browsewrap^[en] або clickwrap^[en][2][3] — тобто текст угоди з'являється в електронному вигляді у вікні браузера або в діалоговому вікні. Оскільки користувач може побачити угоду вже після того, як він придбав або почав користуватися програмним забезпеченням, ці документи можуть бути договорами приєднання.

Примітки

1. EULA definition by The Linux Information Project. www.linfo.org. Процитовано 12 жовтня 2023.
2. The Clickwrap and The Biggest Lie on the Internet (укр.), процитовано 12 жовтня 2023
3. Obar, Jonathan A.; Oeldorf-Hirsch, Anne (2018-07). The Clickwrap: A Political Economic Mechanism for Manufacturing Consent on Social Media. Social Media + Society (англ.). Т. 4, № 3. с. 205630511878477. doi:10.1177/2056305118784770. ISSN 2056-3051. Процитовано 12 жовтня 2023.

Посилання