Повітряна мішень

Пові́тряна міше́нь (також дрон-мішень, літак-мішень, ракета-мішень абощо^[1]^[2]^[3]^[4]^[5]) — це літальний апарат, що застосовується для імітації повітряних цілей в рамках тренування пілотів, обслуги зенітного озброєння та радарів тощо^[6]. Може мати вигляд різних літальних апаратів, зокрема, звичайних БПЛА, ракет та літаків. Можуть також відрізнятись за способом запуску (наприклад, з катапульти, ЗПС, літака-носія абощо), встановленим обладнанням, способом керування тощо.

Запит «Ракета-мішень» перенаправляє сюди; про ракети, які імітують повітряні цілі для обманювання ворога див. Ракета-обманка.

Завдяки дешевизні повітряні мішені можуть виконувати функції хибних повітряних цілей, імітуючи бойові ракети або літаки^[7].

Історія

Перші спроби створити безпілотні апарати відбувались ще до початку Першої світової. Під час війни британець Арчибальд Лоу розробив систему радіокерування, що дозволила створити перші прототипи радіокерованих літальних апаратів, включно з «крилатими ракетами» на базі тогочасних поршневих літаків. Примітно, що перший такий дрон-камікадзе мав назву Aerial Target, що в перекладі означає «повітряна мішень», для заплутування німецької розвідки^[8].

Створення серійних повітряних мішеней розпочалось у Великій Британії та США в 1930-х роках. Одним із перших став британський літак-мішень Fairey Queen, створений на базі Fairey IIIF^[9]. Найбільш відомим став de Havilland Queen Bee, створений у 1935 році. Від назви цього літака є похідним саме слово «дрон» (англ. drone), яке означає трутня, що летить в пошуку бджолиної матки (англ. queen bee) та помирає^[10]^[11]^[12]. Системи керування цих літаків були запозичені в Aerial Target зразка 1917 року^[13].

Реджинальд Денні та інші вихідці з Королівського льотного корпусу, які були ознайомлені з розробками Лоу, заснували в 1935 компанію, що пізніше стала Radioplane. Компанія виготовляла радіокеровані дрони-мішені, найвідомішим з яких є OQ-2. Всього компанія виготовила близько 15 тисяч різних моделей тренувальних мішеней^[14].

Після Другої світової повітряні мішені зазнали розвитку. Зокрема, з'явились їх розвідувальні варіанти з фотообладнанням, реактивні та ракетні варіанти тощо. 1960 року було створено першу крилату ракету-обманку ADM-20 Quail^[en], яка створювала радіолокаційне зображення, схоже на таке для B-52, і мала використовуватись разом із бомбардувальниками для заплутування радянських систем ППО^[15].

США (рідше інші країни, як Велика Британія) використовують застарілі літаки як дрони. В США ця практика розпочалась у 1960-х, коли F-104 Starfighter почали конвертувати в QF-104 та збивати в тренувальних цілях. Після того, як закінчувались літаки, їх замінювали іншими: F-102, F-100, F-4 тощо. Зрештою почались конверсії F-16, до 2022 року планувалось створити близько 200 QF-16. Знищення мішені не завжди є метою пуску, відпрацювання може проводитись на ракетах без боєголовок, або ж можуть тренуватись виявлення та наведення^[16]^[17]. Подібні практики були також в СРСР та Україні: протягом 1985—2004 Львівський ДАРЗ перетворив 150 МіГ-21 на повітряні мішені М-21^[18].

Розробляються також сучасні повітряні мішені для імітації літаків п'ятого покоління^[6].

Приклади мішеней

Поршневі

Fieseler Fi 157^[en]
Radioplane OQ-2
MQM-170 Outlaw^[en]
«Гупало» — український дрон-мішень, що виготовляється компанією «Вітруган» під час російського вторгнення в Україну. Імітує іранські дрони «Шахед-136» для тренування розрахунків ППО.^[19]