Додредноути типу «Віттельсбах»

Додредноути типу «Віттельсбах» - п’ять додредноутів, побудованих для німецького Кайзерліхмаріне (Імперського флоту), на початку 1900-х років. Це були перші лінійні кораблі, замовлені відповідно до Другого закону про ВМС 1898 року в рамках програми розширення флоту адмірала Альфреда фон Тірпіца. Тип включав головний корабель «Віттельсбах», а також «Веттін», «Церінген», «Швабен» та «Мекленбург».

Додредноут типу «Віттельсбах» «Мекленбург»
Проєкт
Будівники:	Kaiserliche Werft Wilhelmshaven AG Vulcan Stettin Friedrich Krupp Germaniawerft Schichau-Werke
Оператори:	•Кайзерліхе Маріне
Попередник:	Додредноути типу «Кайзер Фрідріх III»
Наступник:	Додредноути типу «Брауншвейг»
Будівництво:	1899–1904
У експлуатації:	1902–1921
Заплановано:	5
Побудовано:	5
Втрачено:	1
Віддано на брухт:	4
Основні характеристики
Тип:	Додредноут
Водотоннажність:	12 798 т. (повна)
Довжина:	126,8 м.
Ширина:	22,8 м
Осадка:	7,95 м.
Двигуни:	три парові машини потрійного розширення
Швидкість:	18,7 вузлів
Екіпаж:	33 офіцера, 650 матросів і старшин
Озброєння:	2 x 2 240-мм гармати 18 x 150-мм гармат 12 x 88-мм гармат 6 x 450-мм торпедні апарати
Бронювання:	Пояс - 100-225 мм Башти головного калібру - до 250 мм Каземати допоміжного калібру - 150 мм Палуба - 50 мм Бойова рубка - до 300 мм

Конструкція

Усі п’ять кораблів були закладені між 1899 і 1900 роками і закінчені до 1904 року. Кораблі типу «Віттельсбах» були схожі зовні на своїх попередників типу «Кайзер Фрідріх III», але мали більшу площу броньового поясу і рівну головну палубу, на відмін від зниженого квартердеку попереднього типу. Обидва класи мали батарею з чотирьох спарених 240-мм гармат у двох баштах.^[1]

Служба

«Віттельсбах», «Веттін», «Церінген» та «Мекленбург» служили в І ескадрі, де вони в основному були зайняті регулярними навчаннями в мирний час і закордонними візитами. «Швабен» використовувався як навчальний корабель для модернізації навчального підрозділу німецького флоту. До 1910 року, з надходженням перших дредноутів, кораблі типу «Віттельсбах» були вилучені з фронтової служби та переведені на тренування або просто поміщені у резерв.

Перша світова війна

З початком Першої світової війни в липні 1914 року кораблі повернулися до активної служби як IV бойова ескадра, несучи сторожову службу в Північному морі та здійснюючи обмежені операції в Балтійському морі проти російських військ. Ці операції включали підтримку атаки на Лібаву в травні 1915 року та битву в Ризькій затоці в серпні того ж року.^[2]

Наприкінці 1915 року військово-морське командування вирішило вивести з експлуатації п'ять кораблів через поєднання нестачі екіпажу для більш важливих суден і підвищеної загрози з боку британських підводних човнів, що діяли в Балтиці. Згодом ці кораблі використовувалися як навчальні судна або, у випадку з «Мекленбургом», як плавуча в’язниця.

Завершення служби

«Віттельсбах» і «Швабен» були переобладнані у плавучі бази для тральщиків у післявоєнних зусиллях з розмінування мінних полів, які були закладені в Північному морі.^[3] Усі кораблі типу були включені зі складу флоту на початку 1920-х років і згодом утилізовані, але «Церінген» було перетворено на радіокерований корабель-мішень. Відповідну функцію виконував, поки його не розбомбили і не потопили британські бомбардувальники в 1944 році під час Другої світової війни. У 1949–1950 роках затонулий корабель був остаточно розібраний.^[4]

Примітки

1. Dodson, Aidan (2016). The Kaiser's battlefleet : German capital ships 1870-1918. Barnsley. с. 58. ISBN 1-84832-229-1. OCLC 948683244.
2. Halpern, Paul G. (1994). A naval history of World War I. Annapolis, Maryland. с. 196—197. ISBN 0-87021-266-4. OCLC 28411665.
3. Jung, Dieter; Maass, Martin (1990-<1991>). German warships, 1815-1945. Annapolis, Md.: Naval Institute Press. с. 17. ISBN 0-87021-790-9. OCLC 22101769.
4. Gardiner, Robert; Gray, Randal; Budzbon, Przemysław (1985). Conway's All the world's fighting ships, 1906-1921. London: Conway Maritime Press. с. 141. ISBN 0-85177-245-5. OCLC 12227060.